Дещо про традиційні Вулони Тайваня
та про одного з найкращих мастрів-обжарювальників —
Цай Мін Сюня

      Зміст:

  1. Дещо про тайванські вулони
  2. Традиційний процес обробки
  3. Цай Мін Сюнь
  4. "Ностальгія", традиційний тайванський вулон 2016-го року, Лі Шань, Тайвань. Поради щодо заварювання Чаю місяця

 

Для такого широкого, значно глибшого дослідження чаїв Тайваню на нашому шляху, якого ми ще ніколи не робили, нам потрібен особливий примірник — такий, що заради нього було би варто зробити зупинку, особливо посеред дивовижної зелені, що буяє в тайванських горах. За ці роки ми надсилали вам достатньо чудових примірників місцевих вулонів. Деякі вирізнялися працею фермерів, укладеною в них при обробці, як-от “Три доньки” чи той ҐАБА від пана Сє, що був надісланий восени. Инші ж мали багатющу історію разом зі своєю екологією, такі як “Дон Дін Старого Майстра”, що жертвував нам Майстер Цай, чи “Долоня Будди” особливої прожарки, подарований Майстром Люєм. Чай цього місяця є ще одним діямантом з корони вулонів Всесвітньої Чайної Хатинки — еко-свідомий (той, що був свідомо вирощений у гармонії з навколишнім середовищем, прим. перекл.), традиційно виготовлений Лі Шань вулон, вижарений одним з найвідоміших і найкращих майстрів цієї справи за всю чайну історію Тайваню. Як ви побачите, цей чай багато в чому відповідає на наш запит.

Ми відправляємо вам багато чарівних чаїв, і серед них було чимало дивовижних екземплярів. Чай цього місяця не просто так посів місце в перших рядах серед найкращих з них — на самісінькій верхівці всіх чаїв Всесвітньої Чайної Хатинки. Ті три особливості, що роблять його винятковим тайванським вулоном — усі вони спонукають нас до подальшого обговорення і спільного навчання: він зростав у екораціональних умовах, був традиційно виготовлений, а потім майстерно висушений одним з найкращих і найвідоміших майстрів вижарки на Тайваню, Цай Мін Сюнєм.

Ми тут вже достатньо казали про екораціональність, але тема ця варта того, щоби її розглядати знов і знов. У “Трактаті про чай”, який ми перекладали у квітні, імператор Хвейдзон писав, що процвітання всіх мистецтв, у тому числі й чаю, відбувається завдяки мирному часу та добробуту. Цим він немов би натякає, що чай у дійсності є предметом розкоші, навіть коли його використовують з лікувальною метою чи як складову духовного розвитку. Та якщо колись і були такі часи (велике “ЯКЩО”), що ми могли дозволити собі розкіш, і це здійснювалося за рахунок Природи, то зараз аж ніяк не той випадок. Для нас важливо, щоби ми більше обговорювали екологічний баланс навколишнього середовища, а також вагомість впливу тих речей, які ми робимо, на Всесвіт, частиною якого ми є. І як друга найбільш споживана субстанція на Землі, Чай має значний голос на цих нарадах.

Існують деякі нюанси, але загалом проблема очевидна: почуваючись відокремленими від свого оточення і Природи (само по собі це є різновидом духовної хвороби), люди неправильно усвідомлюють досить реальний зв’язок між здоровим станом навколишнього середовища та своїм здоров’ям. Ви не можете мати здоровий організм у нездоровому довкіллі! Навіть якщо комусь і вдасться продемонструвати мінімальний вплив аґрохемікатів на людину, що дуже сумнівно (особливо в довготривалій перспективі), безперечно, що для тої екології, присутньої навколо чистої ділянки, де виникає монокультура, вони корисними не будуть, і що в кінцевому рахунку такий негативний поштовх впливатиме на людство загалом. Якщо в минулому ми повинні були піти на цю жертву заради виживання, то, наприклад, для медицини, яка могла би рятувати чи полегшувати страждання багатьох, можливо варто було б зважити всі ті переваги відносно довгострокових наслідків подібного, так званого “звичайного сільського господарства” (ми вважаємо, що шлях, яким зростали рослини мільйонами років, природньо із землі, має бути справжнім “звичайним”; і дуже дивно, що подібні шкідливі практики настільки вкоренилися, що стали для нас “звичними”). Хоч нестача збалансованости в такому сільському господарстві, з точки зору екологічности, здається, і робить вибір ясним і очевидним, усе ж, можливо, цей ризик здоров’ям Світу й людей заради переконання, що кожен матиме достатньо їжі, для більшости вартий обговорень. Як би там не було, проте наносити шкоду навколишньому середовищу та ризикувати як своїм, так і здоров’ям инших, через якусь таку розкіш, як-от чай — відгонить абсурдом.

І якщо чай для вас не стільки напій/розкіш, а більше аспект самовдосконалення чи Дао, то необхідність для нього бути чистим і вирощеним у спосіб, який би не шкодив Землі, фермерам чи тим, з ким ви його розділяєте, стає ще важливішою. Наш чай має давати, а не забирати у Світу.

Більшість з тих, хто намагається розвиватися, усвідомлють, що наша діяльність закладає основу нашої практики й так само допомагає нам оцінювати її результати. Коли ми беремося розвивати якості свого вищого Я, компас співчуття розпочинає формування і спрямовує нашу поведінку в мовленні, діях і думках до серцевої доброти. Здатність жити з цим у згоді, разом з усіма нашими помилками, коли то не виходить, допомагає нам розуміти, як протікає наша практика. Проте останнім часом усвідомлення впливу нашого вибору є значно важчим, адже земна куля стає все більш взаємопозв’язаною. Ми маємо, як деякі дзенські майстри її називають, “примарну карму” — наслідок того, що ми не можемо бачити, адже воно відбувається або надто невловимо, або десь дуже далеко. За часів сучасности наш вибір може впливати на життя тих людей, які знаходяться на значній відстані від нас, от як, наприклад, у випадку з чаєм, який ми обираємо. Через це вкрай важливо, щоби ми купували й потім готували його вправно.

Якщо за допомогою своєї чайної практики ми прагнемо віднайти Спокій і зв’язок з Природою, то нас розчарує звичайний чай. Хіба можна заявляти про те, що Центр є місцем спокою, коли вся місцевість обертається навколо діяльности, побудованої на виробництві чаю насильницьким по відношенню до Природи шляхом? І який вигляд мав би цей зв’язок, якщо сам засіб, за допомогою якого ми намагаємось поєднатися, зневажливий до Природи? У своїх намаганнях створити спокій чи гармонію з природнім світом нам і чай слід використовувати такий, що вирощувався відповідно до цієї мети. Також і той шлях, у який його було вирощено й оброблено, разом із мотивацією, що закладалася в нього, визначатимуть здатність чаю привносити подібну гармонію в наше життя. Гармонія починається з ферми. Ми ж усі мали можливість скуштувати різницю між купленими в крамниці “звичайними” томатами й тими, що були вирощені на городі людиною, яка любить займатися городництвом. Останні кращі за всіма критеріями: як за своїм смаком, так і за ароматом, і за тим, як наше тіло приймає їх. Навіть у вигляді гостинности, інтересу чи захоплення чай, що шкодить Природі й життю инших, навряд чи призводитиме до поєднання сердець, особливо через те, що відчуття віддалености й відокремлености змушує більшість людей нехтувати наслідками своїх рішень щодо купівлі на екологію в Азії, рівно як і на здоров’я та життя місцевих жителів.

Висловлювати своє незадоволення проблемами, пов’язаними із сільським господарством чи з чимось иншим – то не є шлях “Всесвітньої Чайної Хатинки”. Ми б радше обговорювали їх рішення чи принаймні розглядали ті проблеми в світлі змін. Існує чотири способи, якими ми, чайні шанувальники, можемо спричиняти зміни в світі чаю і, можливо, у своїх взаєминах з Природою загалом: обирати тільки екораціональний чай (безсумнівно), використовувати його менше, піклуватися про фермерів і навчати инших. Тож перш ніж ми перейдемо до традиційної обробки та вижарки нашого Чаю місяця від майстра Цай Мін Сюня, кожне з того буде варто коротко розглянути, як складову його еко-свідомости.

Обирати екораціональне фермерство – найлегший і найочевидніший шлях, у який ми можемо допомагати. Не дозволяйте продавцям переконувати вас, що то не так важливо. Це важливо! Більшість фермерів намагаються цим заробляти на життя, і чим більшим і впливовішим екоцентричний чайний ринок буде, тим більше людей перейде до нього. Чому б їм не вирішити вирощувати чай у спосіб, що є значно здоровішим для їхньої землі, їхніх родин та їхніх клієнтів? Єдиною причиною проти цього є складність отримувати заробіток таким чином чи можливість заробляти більше через зростання обсягів виробництва за допомогою аґрохемікатів. А зі створенням значного попиту на збалансований чистий чай буде чинитися тиск на продавців, щоби вони завозили саме його, і цим ми зможемо створити ринок, до якого все більше фермерів захоче долучитися.

 

2016 09Nostalgia5

 

Другий спосіб, у який ми можемо допомагати, хоч він і здаватиметься декому скоріше філософським і не таким практичним, походить з першого. Справа в тому, що ми не маємо можливости рухатися вперед шляхом виключення. Нам слід залучати, пам’ятаючи про те, що саме фермери стають першими жертвами такого типу сільського господарства. Це ж вони піддаються впливу хемікатів у найтяжчій формі й часто є першими, хто страждає від отруєння пестицидами чи захворіває на рак під їхнім впливом. Ми не можемо просити фермерів по всьому світу піклуватися про навколишнє середовище, якщо ми про них не турбуємось. Завдяки століттям феодалізму мало хто хоче досягати успіхів у кар’єрі фермера без подяк чи поваги. Тим не менш, нам усім слід пам’ятати, що ким би ми не були – докторами, адвокатами чи музикантами – всі ми робимо це завдяки фермерам. Якби нам треба було шукати/вирощувати свою власну їжу, ми б не мали часу на щось инше. Насправді фермерство має бути найбільш шанованою діяльністю, адже воно підтримує і сприяє всім різновидам кар’єр. Коли у фермерах зацікавлені, коли їхні родини не мають фінансових проблем, і коли їх поважають і вшановують за їхній вклад у суспільство — тільки тоді в нас буде право просити в них піклуватися про свою землю. А якщо ж фермери намагаються лише зводити кінці з кінцями, то обговорення питання екологічности є доволі суперечливим. Ось чому так важливо для нашого чаю, щоби його чесно продавали й тим самим підтримували та сприяли життю фермерів, які народжують це дорогоцінне листя.

Чайні крамарі часто просувають чай, методологію заварювання чи навіть посуд для нього, й тим самим збільшують кількість того чаю, який ми використовуємо. Зрозуміло, що вони хочуть змусити нас споживати його більше. Але в тому то й справа, що вирощене й виготовлене належним чином чайне листя заварюється чимало разів, і зовсім незначної його кількости за весь день достатньо, щоби задовольнити нас. Так само, як і з їжею, якщо чай вирощений і оброблений правильно, та ще й з турботою, а потім у такий же спосіб і приготований, то щоби залишатися здоровим, нам буде потрібно його не так вже й багато. Трохи чайної цілющости для одного дня буде достатньо, так само як і декілька належним чином органічно вирощених овочів задовольняють більшість наших потреб у харчуванні. Використовувати менше листя є, можливо, найбільш значною справою, яку чайний поціновувач може зробити для того, щоби якось подіяти на загальний вплив чаю на навколишнє середовище. Адже якщо кожного чаювання менше, то й упродовж місяця також буде менше. Коли чай гарний і належним чином приготований, нам не треба його багато. І, знову ж таки, це чудовий привід для розвитку своїх навичок заварювання.

Нарешті, для нас усіх важливо поширювати цю звістку з метою повідомити якомога більше любителів чаю про те, що їхній підхід має значення, і що вони можуть змінювати ситуацію на Землі, піклуватися про життя фермерів і навіть впливати на саме сільське господарство! Не так давно ми відвідували одну чайну крамницю в Сполучених Штатах, і наш товариш запитався в продавчині, чи є їхній чай маття органічним. Дівчина відповіла так, як її і навчали – доволі невміло. Вона сказала: “Ні, але то є добре. Чай не так чудово смакує, коли він органічний.” Хоч це засмутило, та воно також і стало для нас подальшою вказівкою. Виховання необхідне, й воно має бути вільним від просування чогось там. У тій крамниці вони просто потребують передплати від Всесвітньої Чайної Хатинки!

Наш Чай місяця походить з одного з тих маленьких, рідкісних екораціональних, природніх чайних господарств Центрального Тайваню, кількість яких дедалі все збільшується. Не так часто можна знайти високогоряний вулон з такої місцевости, як Лі Шань, що був вирощений у екологічному довкіллі, однак таких ферм з’являється все більше.

Були такі часи, коли ми майже не пили тайванські вулони. Пили чаї, що зростали на малих висотах, як-от той чудовий чай, виготовлений паном Сє; декілька ферм з озера Сонця та Місяця робили червоні чаї, а також деякі господарства з Пінліню виготовляли Баоджони. Та знайти тоді чисте листя з гір Центрального Тайваню було майже неможливо. Причиною того, що инші регіони мали збалансованіші чаї, як раз і була їхня слабка популярність відносно чаїв центрального нагір’я. Ціна та слава “високогоряних вулонів” зробили числені плантації традиційних ферм надто прибутковими, щоби фермери замислювалися про зміни. Тільки після зростання обізнаности із загальними проблемами навколишнього середовища на Тайваню почався рух у напрямку екораціональних чаїв. Також цьому сприяло й те, що в таких невисоких районах, як, наприклад, Дон Дін, стали свідомо використовувати екологічне фермерство, як спосіб відрізнятися і конкурувати з фермерськими господарствами з більших висот. Нині деякі ферми починають помалу змінюватися, і ви можете знайти рідкісні Алішань чи Лішань вулони, що вирощувалися в екологічних умовах, на кшталт нашого Чаю місяця.

 

Продовження: Частина 2. Традиційний процес обробки

Розповідь Ву Де про Чай вересня, "Ностальгію" – традиційний тайванський Лі Шань вулон (відео, англійською)

 

Стаття вийшла у вересневому числі
журналу 
Всесвітньої Чайної Хатинки за 2016-ий рік
Перекладено спеціяльно для TeaHut.com.ua

teakettle

Messenger