ZenChaRoku

 

НОТАТКИ ПРО ДЗЕНСЬКИЙ ЧАЙ
(Дзентяроку)

 

Східне місто

СКЛАВ ДЗЯКУАН СОТАКУ

 

Зміст:

    1. Зайняття чаєм виявляє сутність Шляху Дзену
    2. Зайняття чайною справою
    3. Дух (сенс) Чаю
    4. Дух (сенс) начиння для Дзенського Чаю
    5. Значення невигадливого (Вабі)
    6. Зміни та варіяції в чайній справі
    7. Значення «цінованого» (Сукі)
    8. Значення «Росяної Землі»
    9. Про «сутність» і «дію»
    10. Сенс «чаю без "гостя" і без "господаря"»

 

8. Значення «Росяної Землі»

У сучасному світі, коли вказують на садок, кажуть про внутрішню «росяну землю» та про зовнішню «росяну землю», проте вони принципово відрізняються від справжньої «росяної землі». В одвічній родзі («росяній землі») знак ро («роса», «росяний») має японське читання «аравару» («виявлятися», «проявлятися»), дзі називають знак сін («серце», «сутність»), і значення слова «родзі» — виявляти власну сутність. Родзі називають виявлення одвічної сутності, справжньої таковості та справжнього образу1 після усунення всіх пристрастей. Далі. Слово бякуродзі («біла росяна земля») має таке саме значення. «Білим» називають «чисте»2. Оглядаючись на ці значення, чайну кімнату називають Місцем Шляху, де виявляється одвічна сутність3, і тому її іменують родзі («росяною землею»). Саме тому «росяна земля» — одна з назв чайної кімнати. Крім того, «росяною землею» іменують простору та чисту червону землю без травини. Це також образ одвічної природи людини.

У коментарі до Сутри про Квітку Дгарми4 йдеться: «Перехрестя доріг — це образ чотирьох істин5. Коли за допомогою цих чотирьох істин обіймають усе так само правильно, розуміють і вздрівають досконалу істину, це схоже на те, як опинитися на вулиці, в місці, що іменують перехрестям. Якщо ж навіть усуваються помилки в погляді на сутність речей6, але думки ще залишаються, не можна казати про «росяну землю». Якщо є місце, де цілком вичерпуються думки про три світи, то воно іменується «росяною землею»7. Місце Шляху несе той самий сенс, що і «росяна земля». У «Припиненні невідання та осягненні сутності»8 ведеться: «Місце Шляху — це світ чистоти. Лупаки-п'ять притулків9 усуваються і виявляються рисові зернини-справжня подоба». Звідси випливає, що місце, де цілковито вичерпуються думки про три світи, іменується «росяною землею». Тому і кажуть, що усуваєш лупаки-п'ять притулків пристрастей і виявляєш рисові зернини одвічної сутності, яка має справжню подобу і чистоту. Мовиш про «росяну землю» чи кажеш про Місце Шляху, відмінностей нема.

Далі. Кажуть, що чайна кімната — особливий світ. Це також властиве тільки розуму10. Вислів виголошує: «Світ — не світ, його тільки іменують світом»11. Не переховуючись у якихось притулках, ми повинні мати в собі такі думки.

 

Примітки:

1 «Справжня таковість» (яп. сінньо) - абсолютна, безумовна реальність, якою визнається «природа будди» та, ширше, — Будда в своїй сутностній гіпостасі — Тілі Дгарми. «Справжня подоба» (яп. дзіссо) — відсутність «оформлювання» абсолютної, безумовної реальності, оскільки вона безмежна в часі та просторі. Обидва ці поняття — важливіші категорії філософії буддизма Махаяни, що лежать в основі догматики всіх махаянистських шкіл, у тому числі й дзенських.

2 У буддійському сенсі, тобто позбавлене якихось мирських бажань і пристрастей.

3 Місце Шляху (яп. додзьо) — еквівалент санскритського бодгіманда, місця знайдення просвітління. В більш широкому розумінні — місце, де провіщується буддійське вчення, і де ті, хто прагне просвітління, здійснюють необхідні для цього дії (кажучи буддійською мовою, ідуть Шляхом Будди).

4 Д. Сібаяма вказує на два уривки з двох китайських коментарів до Лотосової Сутри, близьких за змістом до цитованого в «Нотатках» (Т Д, т 11, с. 305, приміт. 3), проте який конкретно коментар цитує Дзякуан, сказати не можна.

5 Так звані «чотири шляхетні істини», які, згідно буддійських переказів, Будда Шак'ямуні «відкрив» своїм слухачам під час своєї першої проповіді в Оленячому Садку поблизу міста Варанасі (Бенарес): [1] Істина про страждання («все є страждання») констатує невдоволення людським буттям у земному світі. Страждання — фундаментальна характеристика людського існування, це об'єктивна категорія, що цілком позбавлена цінувального критерію. Стражданням є само існування в цьому світі. [2] Істина про причини страждання стверджує, що страждання має причини. Страждання розглядається не в якості вічної, незмінної характеристики буття, а як щось обумовлене. [3] Істина про припинення страждання стверджує про можливість позбавлення від страждання, що означає знайдення нірвани. [4] Істина про шлях припинення страждання каже про так званий «шляхетний восьмеричний Шлях», проходження яким веде до знайдення нірвани. Цей Шлях представляє modus vivendi кожного буддиста: [1] правильні погляди; [2] правильні думки; [3] правильні слова; [4] правильні діяння; [5] правильний образ життя; [6] правильні зусилля; [7] правильні роздуми; [8] правильне медитування.

6 Такими «помилками» є: (1) уявлення про себе як про деяке ціле, як самостійну особистість, яка має в своєму орудуванні ті чи інші предмети, хоча людська особистість насправді є тимчасовим поєднанням певних дхарм (так званих п'яти «скандх») і не володіє чимось «іншим»; (2) хибне уявлення про смерть як абсолютний кінець життя чи, навпаки, про збереження після смерті життєвого початку у вигляді душі, що залишає тіло; (3) невизнання універсальності закону про причину та наслідок, важливішого в буддійській філософії; (4) пристрасть до хибних учень (небуддійських); (5) визнання справжніми і нібито тими, що ведуть до просвітління, хибних заповітів і шляхів, хоча ані ті, ані інші такими не є.

7 Про «три світи» див. приміт. 5 до розділу 7 («Посмертне») «Нотаток Намбо» в даному виданні.

В уривку, який цитує Дзякуан з коментаря, тлумачиться притча про спасіння дітей з палаючого будинку, яку оповів Будда Шак'ямуні (Сутра про Квітку Лотоса Чудовної Дгарми роз. III). Отцеві (Будді) за допомогою виверта вдається вивести дітей (звичайних живих істот) з палаючого будинку (людського світу, в якому вирує пожежа пристрастей і помилок) у безпечне місце — на «росяну землю» (тобто родзі), де вони рятуються від полум'я (тобто знаходять просвітління).

8 Мається на увазі трактат «Велике припинення невідання і осягнення сутності» (кит. «Мохе чжігуань», яп. «Мака сікан»), один з найавторитетніших текстів однієї з провідних китайських буддійських шкіл — Тяньтай. Він представляє собою відредаговані ченцем Чан'анем (561-632), п'ятим патріархом школи Тяньтай, записи лекцій з питань догматики свого вчителя Чжиі. Фраза, що цитується, проте, не з самого трактату, а з коментаря до нього — «Основи розуміння додаткових рядків "Великого припинення невідання і осягнення сутності"» (кит. «Мохе чжігуань фусін хуейбень»).

9 Маються на увазі «притулки» п'яти наріжних помилок непросвітленої людини: (1) Помилка погляду: хибне уявлення про сутність буття та прихильність до «трьох світів» (тобто «світу бажань», «світу форм» і «світу без форм». Див. вище приміт. 7). Вважається найбільш серйозною помилкою, яка породжує всі інші. (2) Жадоба в прагненні знайти матеріальні достатки, а також тілесне кохання. (3) Прихильність до всього, що має форми. (4) Прихильність до життя в його нетямущому розумінні (тобто до існування в тлінному людському світі). (5) Незнання справжньої сутності всіх речей і явищ.

10 Тобто має суб'єктивний характер і не є об'ективно істинним.

11 Фраза з Алмазної Сутри (санскр. ваджраччхедіка-сутра), що користується великим авторитетом у дзенських школах.

 

Українською перекладено спеціяльно для TeaHut.com.ua

teakettle

Messenger