tea expert

Хто є знавцем чаю?

 茶人: Ву Де



Існує одна давня традиція, коли учень подає чай своєму майстрові. Якщо напутник приймає чашу від нього, то символічно виказує тим своє прийняття його як учня. На наших курсах ми иноді розповідаємо про це студентам, а потім зненацька ставимо їм коан: “Чому тоді я подаю вам чай?” І завжди в кімнаті постає тиша, поки вони приголомшені чекають на відповідь, що наче громовиця посеред темряви має осяяти їх раптовою ясністю, як і будь-яке вдале вирішення коану. Ви бачите відповідь? Ні? То зробіть павзу й поміркуйте про це...

Вирішення завжди зосереджується на тому, що вже існує. Ви немов би зазираєте в простоту й присутність... Справжній учитель – це завжди Чай! Ми тут, щоби навчатися від нього й від Природи, з якої він промовляє. Приготування чаю насправді є способом вклонитися перед нашим майстром і просити його про прийняття. Коли він визнає і прийме вас, ви про це дізнаєтесь.

Багато дзенських традицій мають величезну повагу до “розуму новачка”. Такий розум відкритий і покірливий, пильний і жвавий. Розум новачка вільний і плодючий, з необмеженим ентузіазмом до зростання. Експерт, з иншого боку, вважає, що знає, і через те припиняє пошуки. Кажуть, що океан є найпотужнішою силою світу саме через те, що він ставить себе нижче за всіх. Покірність – справжнє джерело сили, оскільки вона надає безмежний потенціял.

Усі чудові вчителі є також і добрими учнями. Рікю, побачивши на узбережжі деякі хижки простих рибалок, спроєктував у своїй чайній хатинці дуже маленький вхід. І кожен – феодал, крамар чи селянин – мав нахилитися низенько й заповзти всередину, облишивши свою гордість разом із взуттям біля дверей. Таким є дух чаю. Ми промиваємо чайний посуд і чайне листя на знак того, що знімаємо з них порох цього світу. Залишивши за дверима свої маски, еґо, соціяльний стан, фінансове становище тощо, в цьому просторі ми всі чорноризці.

Ніщо не може настільки завадити вашій подорожі будь-яким шляхом, як думати, що ви вже маєте уявлення про нього. Знати – це припиняти, бути неспроможним помічати неповторну красу цього моменту. Світ чаю величезний і глибокий, і на нього не вистачить навіть тисячі життів. Коли ви приїжджаєте на ферму подивитися на виготовлення вулонів і бачите, як вони підкидають листя, то може здатися, що це доволі легко. Та якщо спробуєте самі, ви швидко усвідомите, наскільки важкою є ця стадія, і як довго треба її опановувати. Чи робить це з фермера, що набув такого вміння у виготовленні, чайного експерта? Инші пишуть книжки з історії чаю чи про чайні типи та їх виготовлення. Це крамарі, які дізналися про нього дуже багато. Вони чудово можуть задовольнити вашу цікавість до більшости чайних питань. Тоді вони є експертами з чаю? А як щодо ченця, який живе далеко в горах? Він ніколи не займався обробкою чаю і не знає багато про нього, але може заварити чай так, як ніхто инший. Його руки рухаються з великим спокоєм і плавністю, виказуючи десятиліття практики й навичок. Він є знавцем чаю?

Насправді набуття впевнености й здібностей у будь-яких навичках, у тому числі й у чайних, є лише проміжною стадією. Розпочинаємо ми так красиво, з відкритими очима, що сяють запалом дізнатися якомога більше про чай. Далі ми рушаємо з’ясовувати деяку інформацію і розвивати певні навички до приготування. Можливо, ми подорожуємо й дізнаємося про чайні гори чи навіть беремо участь у процесі виготовлення якогось чаю. Це все дивовижно. Тепер ми маємо можливість ділитися своїм чаєм з иншими, можемо висловлювати свій досвід і рушати в глибокі чайні мандри. Наш Листочок починає спілкуватися з нами, й ми приступаємо до втілення духу чаю. Але майстерність існуватиме тільки тоді, коли ми, пройшовши весь цикл, замкнемо коло – охопимо тих, хто не знає. Та й різниця між невинністю дитини й чистотою Майстра величезна. Дитина чиста й світла, проте невдовзі виникне еґо, і її невинність буде втрачена. Майстер доводить свідомість і обізнаність до невинности. Він уособлює невинність, яка знає, що вона невинна. Це дуже сильно гармоніює з нашим людським призначенням, нашим Дао. Природа завжди була прекрасною, вона завжди була ясною. Ми привносимо усвідомлення в це. Через нас Природа є прекрасною і вона знає про свою красу. Через нас Природа чиста й вона знає про свою чистоту.

Ошо часто повторював, що є три типи дурнів у світі: простодушні дурні, які не знають, і вони не знають, що вони не знають – вони необізнані. Хитромудрі дурні – це ті, ким ми всі стаємо після років виховання. Хитромудрий дурень також не знає, проте він думає, що знає. Останній тип дурнів – це блаженний дурень, який знає, що він не знає. З його слів: “Блаженний дурень – це найвища можливість усвідомлення, адже він спізнав, що знання пусте. Він спізнав, що все знання є перешкодою до пізнання. Знання є перешкодою до пізнання, тому він полишає всі знання і стає чистим суб’єктом пізнання. Він просто досягає ясности бачення. Його очі не затьмарені теоріями та ідеями. Його розум уже більше не розум; його розум – це просто інтелект, чистий інтелект. Його розум більше не захаращений мотлохом; його розум більше не захаращений запозиченими знаннями. Він просто усвідомлює. Він – вогонь усвідомлення.”

Після проміжного етапу ми повертаємося до стану, коли нам більше не потрібно виставлятися у вигідному світлі. Ми настільки ж зацікавлені в навчанні, як і в тому, щоби ділитися і щоби навчатися від того, що ми ділимося. Майстер більше не хоче чи не має потреби бути експертом. Инші можуть бачити його таким, проте він точно більше не відчуває цього і не живе в цьому просторі. Він покладається на інтелект.

Перша частина “Ча Дао” – легка частина. Це “Дао” важке. Весь найкращий посуд та інформація не змінять людей, якщо їх готувати з гонором. А проста чаша може залишити значно величніше й довговічніше враження. Це не означає, що інформація про чай некорисна. Про нього багато чого можна навчитися, і ми можемо насолоджуватися від вивчення чаїв, їхньої історії, звідки вони походять, як їх роблять тощо. Проте без Дао в рівній мірі все стає експертним знанням, усе перетворюється на конкуренцію. Який чай кращий? А який гірший? Ти заварюєш краще за неї, а вона – краще за того... Порівняльний розум має своє місце, і вміння розрізняти, безумовно, відіграє в нашому зростанні свою роль. Та коли він нас поглинає, то це призводить до снобізму, й ми забуваємо, що найважливіший аспект усього чаю (від історії до виготовлення, від приготування до духу) і також найзначніша частина гарного чаю – це Серце.

Проста чаша чаю, подана від чистого серця, буде чудовою, і ми поєднаємося через неї. Найкращі чаї, приготовані з поблажливости й пихи, залишають нас відокремленими й часто змушують сперечатися. Після тисячі чаювань ми визнаємо, що найнезабутнішими з них є ті, що мають серце, а не найвигадливіші чи ті, що найдорожче коштували.

Річ у тім, що чайних експертів не існує. Залишайтеся в стані кмітливости. Ніколи не втрачайте жаги до дослідження і розвитку. Ніколи не припиняйте вчитися. В Японії таку практику називають “Кайдзен” (Kaizen). Тримайте це слово та його міць завжди з собою. Кайдзен означає, що ми залишаємося учнями, вирішивши навчатися чомусь аж до останнього дня свого життя. Це означає, що ми ніколи не встановлюємо межі навколо своєї безмежної душі. Ми всі маємо нескінченні творчість і розвиток. Ніколи не обмежуйте свого потенціялу в чаї. Практикуйте розвиток і навчання. Всі ситуації – це або вчителі, або вчення. Люди, які нам зустрічаються, й різні чаї, що ми п’ємо, з'являються тут, щоби навчити нас чи навчитися самим. І навіть коли ми досягаємо того моменту, що починаємо навчати инших, розділяючи свою мудрість, у цьому процесі все ще залишатиметься велике навчання.

Є в цьому питанні й деяка парадоксальність, адже досягти майстерности в чаї ми можемо тільки тоді, коли відпускаємо бажання щось опановувати. Коли ми ставимо себе нижче за чай і вклоняємось йому, він тече в нас. Тоді він тектиме крізь нас і водночас допомагатиме змінювати инших. Коли ми віддаємося своєму безмежному зростанню і вішаємо біля свого серця талісман Кайдзен, чай починає просочуватися через тріщини наших еґо – розсувати їх, щоби світло могло засяяти, світло цього світу. І в цьому давньому світлі зірок ми відчуваємо тепло свого справжнього дому...

 

Статтю було надруковано
в 13 числі часопису “The Art of Tea”.
Перекладено спеціяльно для TeaHut.com.ua

teakettle

Messenger