LeavesInABowl 0

 

Церемонія “Листя в чаші”

Початок: І. Підготування

 

II. Обмивання чайного посуду

Ми могли б омити чайний посуд ще до того, як прибудуть наші гості, та коли ми робимо це в їхній присутності, то таким чином виказуємо повагу до них. Цей прояв гостинности й чистоти пропонує їм зануритися в процес приготування нашого чаю якомога глибше. Повага, яку господар має до своїх гостей, разом із бажанням запросити їх до своїх практики й простору – це явний привід для очищення чайного посуду в них перед очима, проте існують також і глибші, внутрішні підстави того. Тут немає потреби виказувати ці причини вашим гостям, хоча самі ви повинні усвідомлювати їх, мати у своєму серці й потім дозволяти жестам омивання посуду висловлювати це без жодних слів.

Миття чайного посуду, в першу чергу, є “тимчасовим освяченням”, поняттям, яке було втрачено більшістю сучасних культур. Для молоді Сходу то звичайна практика – проводити деякий час у манастирях перед прийняттям якихось важливих життєвих рішень на зразок із ким одружуватися і що вивчати. (Упевнений, ми могли б усе це теж використовувати!) Крім того, тимчасове освячення також означало, що навіть заможні підприємці могли побудувати чайну хатинку й садочок на своєму задвірку та декілька годин на тиждень жити так само, як і ченці-самітники в горах. Така естетика породила багато мистецтв, як-от мистецтво бонсаі, наприклад. Учені всамітнювалися в гірських храмах, коли мали час на відпочинок, писали вірші й просто жили тим, що робили манахи. Чайна церемонія також є одним із подібних місць. У Чаї ми всі ченці чи черниці: соціяльний статус, стать і вигадки нашого “я” – усе це лишається за дверима разом із взуттям. Тут ми всі рівні – з єдиним Серцем ми розділяємо чай і мудрість.

Майже кожна чайна традиція має свої версії цього тимчасового освячення. У Японії чайні хатинки часто мали дуже маленькі двері-лазівки “нідзірі-ґуті”, якими люди повинні були навколішки заповзати всередину, лишаючи позаду свій статус і, зрештою, своє еґо. Инші Чадзіни використовували освячувальні скіпетри у своїх часі, щоби символічно зображати відсікання всіх наших історій для Чаю. У Китаї міста мали незабруковані дороги й були вкриті пилюгою, тоді як у горах, по яких мандрували святі люди (а храми своїми дахами-крилами торкалися Небес), повітря лишалося чистим і прозорим. Тому швидко стало звичкою обговорювати земні матерії в термінах “пилу”, особливо “червоного пилу”, бо північні столиці часто мали червоний ґрунт. Унаслідок того ми обмиваємо чайний посуд заради змивання всієї нашої самопихатости, щоби ми могли обрізати цей шумовий супровід та проявитися так само чистими й непорочними, відпочиваючи у своїх найвищих сутностях із Чаєм.

Обмивання чайного посуду і промивання чайного листя також є ритуалом очищення, як і будь-що, що ми робимо впродовж церемоній з давніх давен. Це створення очищеного простору для прийняття в себе почесного Гостя – Чаю Самого. Ми теж обмиваємо посуд і промиваємо чайне листя, щоби змити всі Його подорожі. Ми пробуджуємо листя від Його сну й запрошуємо Чай у своє життя. Як таке, очищення є важливим попереднім кроком кожної церемонії.

І нарешті ми миємо чайний посуд і промиваємо листя, щоби змити всі свої попередні чаювання. Часто ми забуваємо бути присутніми й гаємо життя, що проминає на наших очах надто швидко. Навчившись відзначати цю подію, ми вчимося вшановувати свої власні життя. Иноді люди роблять ковток, наприклад, якогось чудового пуера й промовляють: “Цей пуер дивовижний! Знаєте, два тижні тому ми в Івана пили инший, теж дуже гарний чай…” І тоді три чаші пуера, який вони тільки-но самі називали “дивовижним”, підуть неоціненими, адже вони спілкуються про той чай, якого вже більше не існує – втрачений у минулому і відсутній у теперішньому. Усі ми схильні до такого. Жоден з нас не святкує свої життєві скарби так, як належить. Із обмиванням посуду і промиванням чайного листя ми залишаємося присутніми в цій самій події, у моменті, який ніколи не повториться – це “єдина зустріч, єдиний шанс”. Навіть якщо ви купуєте декілька млинців того пуера й приносите їх додому, щоби заварювати потім його багато разів, він ніколи, ніколи не буде смакувати так само!

LeavesInABowl 2

LeavesInABowl 3Метода: Ми миємо чаші, тримаючи кожну в “слабкій” руці. Її долоня стає схожою на велосипедну вилку, де великий палець утворює один ріг, а решта чотири, зібрані разом, инший. Таке її положення лишається незмінним. (Це дуже важливо, якщо ви хочете мити чаші правильно.) Чаша крутиться в цій руці майже так само, як і колесо велосипеда у вилці. Ви охоплюєте її “сильною” рукою за обід і обертаєте в напрямку до себе (ви ж не хочете зливати брудну воду в бік ваших гостей, правда?). Тримайте чашу під кутом десь у 45 градусів. Ідеальним буде, коли вода омиватиме всю її внутрішню поверхню і ще захопить той зовнішній обідок, якого торкатимуться губами ваші гості. Для отримання подібного результату вам слід буде підібрати правильні кут і швидкість. З останньою буде важче, ніж це звучить, LeavesInABowl 4тому краще спочатку попрактикуватися з прохолоднішою водою: якщо ви обертатимете чашу надто повільно, вода буде стікати за її обід прямо до ваших пальців і обпікатиме їх; а якщо робитимете це надто швидко, то вона вихльопуватиметься з чаші й не омиватиме її обідка ззовні. Як і більшість речей, це слід робити правильно. Ви зрозумієте, що закінчили повний цикл очищення, коли відчуєте вогкість під великим пальцем вашої “слабкої” руки. У цей момент покладіть "слабку" долоню на вигин чаші (ви немов би нападаєте нею, як у бойових мистецтвах), і тримаючи “сильною” рукою, струшуйте її згори вниз, щоби видалити останні краплі надлишків води. Потім повторіть це для кожної чаші, переконавшись, що очистили свою останньою.

 

Продовження: ІІІ. Додавання листя і води

 

Статтю було надруковано в лютому
в журналі 
Всесвітньої Чайної Хатинки за 2017-й рік
Перекладено спеціяльно для TeaHut.com.ua

teakettle

 

Messenger