Еліксир Життя

Ву Де         

Люди найчастіше питають: "Чому чай?" Якщо ми маємо жити священним життям, то нащо нам поділяти його на звичайне та духовне? Ідеал Дзену з давніх давен міститься в тому, щоби шукати звільнення у "звичайному житті": знаходити сенс у простих плямах сонячного світла на стіні, бачити його в золотавому кільці, що тріпотить на квітці, в роботі, поті, процессі травлення їжі, сні тощо. Для чого серед усіх цих звичайних об'єктів на столі виокремлювати чашку чаю? Чому треба сприяти розповсюдженню цього Листя, а не того борща, що був сьогодні на обід? Хіба борщ не зможе розповісти про Природу так само глибоко? Чи він не є такою ж важливою частиною нашого життя й усього існування... Але иноді їхнє запитання не настільки глибоке — люди всього лише хочуть дізнатися, чому або як я "опинився в чаї".

Важливо усвідомлювати, чого саме ми хочемо від чаю, бо це спрямовує наш шлях і впливає на обрання чайного листя, посуду, вчителів і натхнення. Хтось сприймає його лише як напій, цебто такий спосіб освіжитися. Їм подобається випити чаю, коли їх знемагає спрага, нічого більше. Инші розглядають його, як різновид захоплення чи мистецтва, із творчим підходом до чайного посуду та його розставляння. Людям потрібен відпочинок, ми ще не досягли достатньо високого рівня. А хобі, власне, є здоровий спосіб переключити увагу, перепочити й зняти стрес. Доведено, що пенсіонери, котрі чимось захоплюються, живуть довше. Та якщо ви помітите, що надто палко захопилися чаєм, важливо вам самим знайти, як проминути цю стадію. Хобі, що займає забагато часу, грошей і сил — це опанованість, яка призводить до розбалансованого, нездорового життя. Якщо чай для вас є спосіб инколи розслабитися, то зберігайте до нього таке ж поверхневе ставлення й отримуйте задоволення саме від цієї його властивості. Всі ми потребуємо часу на відпочинок від сум'яття денного життя, щоби насолодитися правом бути самим собою. В такому випадку, чай також може створювати центр спокою, навколо якого руйнуються соціальні обмеження, і де ми можемо чудово поспілкуватися або надихнутися на инші творчі заняття на кшталт складання віршів, живопису, каліграфії тощо. Ось чому багато хто з майстрів цих мистецтв були охочі до чаю.

Чайна культура в уяві багатьох людей незмінно пов'язується з фермерами, що вирощують у промислових розмірах чай заради грошей, або з тими власниками чайних крамниць, у яких вони його купують. Відповідно, чайний майстер для них — це той, хто якийсь час продає або виробляє чай за гроші. В багатьох поціновувачів із зростанням їхньої пристрасті до чаю, із розвитком їхньої здібності пити й відчувати на собі його вплив, з'являється бажання рухатися кудись далі, за межі захоплення. Тоді вони відчувають, що потрапити до світу чайного бізнесу — це єдиний шлях. Але ж тисячі років чай ані купувався, ані продавався, не зважаючи на те, що чайні майстри мешкали по усіх горах Китаю. Та й більш високих рівнів майстерності в чаї, як і в будь-якому иншому мистецтві, не зможеш досягти, коли маєш якусь фінансову мотивацію. Малювати із любові до туші, до самої фарби — це єдина справжня майстерність. Звісно ж, можна створити чайний дім або крамницю виключно з любові до чаю та підтримувати цю пристрасть протягом тривалої кар'єри, ділитися чудовим чаєм з иншими і поширювати Ча Дао. Проте, як кажуть китайці: "Фасад крамниці ніколи не схожий на її задвірок". І якщо ви досить тривалий час перебували на "задвірку крамниці", доволі важко зберегти чистоту, пристрасть і правдивість, особливо за часів матеріальної скрути.

Для мене вживання чаю найменш пов'язане з хобі, мистецтвом або бізнесом. Я п'ю чай так, як це робили в давнину: пили його як "ліки". Багато книжок починаються з розділу про те, як чай слугував медициною для китайців протягом тисячох років. Так, це правда, але слово "ліки" може ввести в оману. В сучасному світі воно означає щось таке, що приймається задля лікування чи профілактики хвороби. В той час як частково саме це чай і означав для Chajin (чайних людей) минулого і сучасності, та цього недостатньо, щоби зрозуміти, чим були "ліки" для наших предків. Чай слугував "ліками" для китайців у тому значенні, яке вкладають у це слово тубільні американці — як "знахар, шаман" або "цілющий камінь, магічна кришталина". Здоров'я і лікування для наших предків було настільки ж духовним і психологічним, як і фізичним. Отже, чай і ритуали, які пов'язані з ним, були частиною повсякденного фізичного, психічного та духовного очищення. Наші тіла накопичують токсини, а чай завжди вповажнювали за його властивості очищувати організм. Ця цілюща дія не є той хитромудрий знадібок, який сьогодні використовують задля продажу чаю: ґрунтуючись иноді на змістовних, инколи на поверхових медичних дослідженнях, стверджують, що чай виліковує рак та инші хвороби. Заява про те, що чай слугував ліками для прадавніх людей — це не лише маркетингові хитрощі. Так, пиття чаю додає нам здоров'я, очищує наше тіло від накопичених токсинів.

Набагато важливіше те, що кожен з нас має глибшу отруту і забруднення в своїй душі — глибоко в своєму серці. Чай, як аспект духовного життя, також може допомагати виводити подібні отрути. Така якість чаю найбільш значуща серед решти, й саме з цієї причини він завжди був особливою рослиною для духовних практикуючих: спочатку в торбинках з ліками у первісних шаманів, потім у чайниках даоських знахарів і, нарешті, в чашах буддистських ченців — перших у світі чайних фермерів. Отак чай був у ті часи лише єдиним складником у практиці очищення. Або можна подивитися на це по-иншому, як робили деякі з японських чайних майстрів, коли казали, що життя в чаї менш за все пов'язано із чайною кімнатою, і що Чадзін увесь день готує чай: у той час, коли він їсть, одягається або тоді, коли спілкується зі своїми товаришами.

Оповідання про дивні одужання, на кшталт того, як один із скелястих чаїв з Ву Ї врятував імператора, чи легенди про просвітління, заварене в напої, ковток якого дарував несподіванне злиття з Дао — все це сучасний розум сприймає як справжні казки, не більше того. В решті решт, як чай є другим за об'ємом уживання напоєм у світі, чому ж тоді ці мільйони людей не можуть ніяк вилікуватися? Чому тоді не з'являється більше майстрів посеред нас? Не зважаючи на те, що деякі подібні оповідки можуть дійсно бути метафоричними і мають намір надихнути нас на більш поетичне ставлення до життя чи, можливо, передаються учням, щоби чомусь їх навчити, вся справа в тому, що як ви коли-небудь відчули на собі більш глибокі якості чаю, то ви знаєте, так само як і я, що подібні легенди не таки вже й вигадки, бо ці чаї дійсно лікують тіло й заспокоюють душу. Чому ж китайські лікарі колись використовували чай задля зцілення духу й тіла, в той час як деякі їхні колеґи зараз закликають азійців пити його менше?

На жаль, більшість сучасного чайного листя зовсім не випромінює природню здатність зцілювати душу. В давні часи обробка його була мінімальною, та й необхідності в "ґунфу ча" (вищій майстерності чаю) майже не було, оскільки спосіб приготування не вважався таким важливим. Люди не пили чай заради смаку. Смаки скороминущі, а задоволення від них оманливі. Переживання екзотичних і цікавих смаків не може привести вас до тривалого спокою. Як ліки, чай п'ють з метою втішити тіло й дух. У тих незабруднених, недоторканих горах не так вже й багато було необхідно. Людина просто знаходила старе чайне дерево віком у сотні років, збирала з нього невеличку кількість листя, трохи його обсмажувала чи висушувала на сонці, кидала в чашку і додавала води з найближчого гірського джерела. Перші здомашнені чайні дерева, що вирощували буддійські ченці, доглядалися ними в настільки природній спосіб, наскільки це було можливо, тому зовсім мало вимагалося щоби відчути дух того листя. І всупереч будь-яким припущенням, що ви можете зробити, подібний підхід до чаю зовсім не зник, а навпаки й досі живий у наші дні. Дух чаю процвітає, навіть у 2010-ому році, його лишень не так легко знайти, і ви маєте розбиратися трохи більше в чайному світі, щоби відшукати ті чаї, котрі миттєво очищують тіло й прояснюють розум, дозволяючи духовним прозрінням відбуватися самим по собі.

Якщо ми п'ємо чай з метою віднайти себе й зцілити свої тіло, розум і дух, то найголовніше за сучасних умов, про що ми повинні пам'ятати — це те, що отрута не здатна вичищати отруту. Як ви зможете позбавити своє тіло від токсинів або ж очистити своє серце, якщо ліки самі по собі є отруйними? Про яке зцілення йдеться мова, якщо та медицина сама хвороблива? Отже, найважливішими мірилами у пошуках якісного чаю є його органічність, вирощування його з повагою до Матері Землі та визнання предковічного спадку чаю як "ліків".

В якості ліків, ми не потребуємо ніяких зайвин у чаю. Нам не потрібні багаті, посилені хемічно чи генетично модифіковані смаки. Коли ви дивитесь на чайну плантацію і бачите красиві зелені рядки чайних кущів, то ви немов споглядаєте під спеціальним світлом обличчя акторки, на якому годинами нанесений макіяж приховує усі поверхневі дефекти; або роздивляєтесь культуриста, що вживав стероїди протягом декілька останніх років. Звісно ж, у нього чудові м'язи, а вона вродлива. Та краса ця тільки на поверхні і якась вона неприродня — вульгарна, груба краса, що виказує лише поганий смак. Прогулянку таким садом можна порівняти із задніми брудними приміщеннями крамниці: у цьому місці відсутні усмішки, і все тут не таке, яким здається. Змучені зачастими врожаями, вкриті хемікатами, ці рослини гинуть. Їх насправді замінюють кожні 10-15 років, коли вони вмирають. Земля тут тверда і зовсім без запаху — ані життя, ані родючості. Коріння дерев вилазить на поверхню у пошуках поживних речовин. Знищення комах і вирубання лісів у цій місцевості задля створення комерційної ферми мало драматичний вплив на екологію: відсутність комах, що поширюється й надалі, призводить до знищення тих видів, які ними годувалися, і таке инше. Разом з цим, відходи пестицидів і хемічних добрив стікають униз з гірськими потоками, забруднюють ґрунтові води та шкодять людям і тваринам. Після якихось тридцяти-п'ятдесяти років ця земля не може більше вирощувати чай, і фермери саджають на ній бетелеву пальму чи якісь подібні культури, а під чайні плантації шукають инші, ще не порушені гірські ділянки.

Ця жахлива правда для бізнесменів не є бажаною темою обговорювань. Вона як найгірша частина шоу-бізнесу, яку ви змушені бачити, коли потрапляєте до нього; все те, що відбувається за лаштунками сцени: як поводять себе актори, коли світло софітів не падає на них, який вигляд вони мають насправді без макіяжу і под.

Якщо чай повинен допомогти зцілити наш дух, поєднуючи нас із Природою — із сонцем і горами, річками і небом — ми маємо бути впевнені, що він походить із безпечного джерела і що його виробництво не шкодить Природі, котра дарує його нам споконвіку. Китайці використовували чай з лікувальною метою протягом тисячоліть, вирощували його сотнями років і ніколи не порушували балансу єдиної екологічної системи в жодному місці, доки так зване "сучасне" чи "наукове" сільське господарство подекуди не зруйнувало гори і не знищило екосистему заради швидких грошей.

Одне з багатьох розходжень у культурах європейців і тубільних американців полягало в їхньому ставленні до землі. Чим далі ми йдемо в епоху кризи, що загрожує навколишньому середовищу, тим більше нам слід поважати погляд тубільців: земля не належить нам, ми лише ходимо нею. Ті кордони, які ми проводимо на мапах, не є реальними. Ніхто не може володіти землею. Яким чином ви можете привласнити сонячне світло на поверхні ставка, чи той вітерець, що ніжно тріпоче траву? Якщо якийсь багатій постукає у ваші двері й запропонує вам безліч грошей за п'ять зірок на небі, то що ви йому відповісте? Ви скоріше щиро здивуєтеся, чи все з ним гаразд, і запитаєте в нього, як це він може продавати зірки. Вони ж нікому не належать. Чи, можливо, ви використаєте його, поглузуєте, що цей блазень невдовзі залишиться без грошей. Так само реагували й індіянці, коли до них приходили европейці і намагалися придбати землю, яка, на їхню думку, нікому не належала і взагалі не може бути чиєюсь власністю. Нажаль, навіть коли вони щиро їм таке відповідали, европейці неправильно розуміли і гадали, що можуть вільно забрати ту землю собі.

Майбутнє лікувального, цілющого чаю залежить від нас, мої читачі й друзі. Адже більшість фермерів зрозуміють, коли їх посадити і розтлумачити, що вони здатні сьогодні заробляти гроші, бо їхні предки дбали про цю землю і ці дерева. Як китайці, вони мають глибоку повагу до своїх предків і турбуються про своїх нащадків. Якщо ви їм поясните, що як вони і надалі так продовжуватимуть, то їхні правнуки не будуть мати ані впевненості, ані землі, щоби її обробляти, тоді вони зрозуміють і погодяться з принципу. Вся складність у тому, що органічне, екологічно чисте сільське господарство серед них вважається непрактичним. Як і більшість людей, вони зазнають тиску грошей. Якщо хтось має автомобіль, то їм теж хочеться його мати. Якщо у сусідів є телевізор, то дружина фермера просить його також. А скільки грошей необхідно на освіту дітей... Наше завдання полягає в тому, щоби пояснити, що їхня роль швидше доглядати, ніж виробляти. Чай без духовної, лікувальної складової буде лиш якимось набором унцій з грамами, виключно поверхневий матеріялізм і нічого більше. Може краще відмовитися переводити все в кілограми?..

Нам удалося переконати деяких фермерів в Азії не вимірювати чай на вагу; натомість ми запропонували їм більше, ніж його цінність у грамах чи унціях, коли дали зрозуміти, що є багато поціновувачів чаю, чий погляд на якість не ґрунтується на вишуканому ароматі чи чудовому посмаку в роті; що ми б хотіли витрачати свої гроші на чистий, органічний, здоровий і цілющий чай, який би виготовлявся за традиційною технологією. Так, ми зовсім не проти, щоби фермер мав автомобіль, телевізор, і діти його ходили до чудової школи. Ми погоджуємося платити за ці речі, але ж не за велику «кількість унцій чи грамів». Замість того ми сплачуємо йому за те, що він управляє цією землею і доглядає за цими деревами так само, як усі инші робили те до нього.

Ще декілька сторіч тому всі чайні дерева розмножувалися насінням, і через цей спосіб кожне з них зростало неповторним; а сьогодні їх у багатьох місцях генетично клонують. Родина зачасто давала своє прізвище тим старим деревам, які її забезпечували, навіть разом із цим іноді називала кожне з них окремим ім'ям, щоби підкреслити, що воно було членом їхнього роду. Якщо більшість з нас усвідомить факт того, що такий чай просто кращий у будь-якому випадку, то фермери побачать, що їм задля успішності не треба буде поступатися своїми принципами.

Майбутнє екологічно-чистого чаю є одне з уособлень усіх тих труднощів, від яких залежить виживання нашого роду. Доки не стало занадто піздно, ми маємо усвідомити наш зв'язок між собою і Світом. Нам вкрай важливо докорінно змінити нашу систему цінностей, щоби у визначенні якості будь-якого продукту спосіб виробництва був настільки ж важливим, наскільки і його корисність. Те, що може приносити нам задоволення ціною руйнування природи, відноситься до низької якості. Безумовно, наркотики можуть давати схоже фізичне задоволення, але це шкодить тілесному і психічному здоров'ю та духовній чистоті, що, зрештою, призводить до винищення. Тому отруйне сільське господарство і споживання знаходяться в центрі наших екологічних проблем.

У дев'ятнадцятому сторіччі науковці й філософи визнавали, що сприймати світ навколо нас живим і розумним — примітивно. Вони називали це «анімізмом» і розглядали його, як принизливий світогляд, заснований на помилковому антропоморфізмі тих об'єктів, які не мають інтелекту. Вони переконували, що ми маємо залишатися «об'єктивними» і відокремлювати себе від світу. І хоч наша наука переступила межі механістичного світогляду, поширений здоровий глузд все ще мало пов'язаний із сучасною квантовою фізикою.

Органи вашого тіла — це необхідна складова того, хто ви є. Якщо у вас видалити серце, то ваше існування припиниться. Вода і повітря в цьому світі так само є невід'ємними аспектами людьського буття, без яких ми загинемо. Навіть коли ми залишаємо цю Землю, ми маємо увібрати в себе своє довкілля і забрати Її із собою до небуття. Инакше кажучи, ми не приходили сюди з якогось іншого світу — ми вийшли з цього; ми є прояв його енергій. Натомість, руйнування навколишнього середовища може відбуватися лише тоді, коли люди розглядають себе відокремленими від свого оточення, як якийсь об'єкт у довкіллі. Але як ми усвідомимо, що ми є частиною цього навколишнього середовища, так само як і воно є частиною нас, то стає цілком очевидно, що завдавати йому шкоди — це просто самогубство. Чай, як один із цілителів, може поновити відчуття зв'язку із Природою.

Наші предки жили в злагоді з Природою, проте відбувалося в них це якось простодушно. Вони обробляли землю і ретельно дбали про своє довкілля, бо по-иншому вони і не вміли. Ми маємо величезну можливість рухатися вперед до просвіченого майбутнього, в якому ми, повністю свідомі в своєму рішенні досягнути рівноваги, створюватимемо розкішні, гармонійні чайні сади. Спостерігати невинність і невимушеність дитини — велике диво. Та хіба це може зрівнятися з чистотою і витонченістю майстра, котрий упокорив життя еґо і повернувся в Природу цілком усвідомлюючи себе?..

Чай дійсно може лікувати, і його цілющі якості, минаючи захоплення чи мистецтво, набагато важливіші в цю хворобливу епоху. І якщо ви ніколи ще не завдавалися питанням: «Чому чай?», то, можливо, саме зараз необхідно почати робити це. З великої цікавості до Листя ви починаєте пильно прислухатися того, що кожна чашка каже вам. Лишень це не крик чи стукіт — це шепотіння. І варто вам затишуватися та пірнути у сприйняття ваших чаїв, одного дня ви почуєте його — голос Природи. Що він каже вашому Духові? Мені він шепотить стародавні перекази про мудрих бороданів, які мандрували скелястими горами зі сповненими романтикою серцями в пошуках того самого зубчастого Листя, котре можна було б алхемічно обсмажити, зварити і наповнити ним чашу із кільцем яскравого золота — цим Еліксиром Життя.

 


Оригінал було надруковано в 9-у числі
тайванського журналу "Мистецтво Чаю".

Статтю перекладено спеціяльно для TeaHut.com.ua

teakettle