У зендо

Цю дзенську чайну байку взято з книги Ву Де "Дзен і Чай одного смаку". В першій її частині ми з вами "вип'ємо чаю" у формі традиційного дзенського оповідання, в якому теж ідеться про нього. А опісля, "поки наступний чайник заварюється", Ву Де обговорить його цілющу сутність. Сподіваємося, що вам сподобається початок...

 

Чашка перша

То вилий ти це!

 

Випий чаю...

Тривала та успішна кар'єра одного з найрозумніших професорів Університету Вчених Мужів доходила свого кінця. На цей час він вже мав чималий список регалій і нагород, що займав окремий уступ короткої біографії на обкладинках його багаточисельних книжок. Він усміхався і приймав компліменти, важив на скромного, хоча обличчя його виказувало те, що він насолоджувався своєю славою. Не зважаючи на свою інтелектуальність і абстрагованість, з-за чого більшість навіть не могла розібрати, про що взагалі йдеться мова, не дивлячись на його "елефантіазис органу вирозумінь" (як він сам міг би його наректи), десь глибоко в своїй душі він бажав дізнатися Істини, пізнати оточуючий світ і, можливо, навіть самого себе. Насправді йому зовсім було недогода.

Двадцять років минуло в пошуках відповіді по бібліотеках, в обговореннях і обсмаковуванні ідеалів, знов-таки, особливою мовою, що створена була ним разом із його оточенням. Вони обмінювалися листами, а пізніше імейлами - дискутували про всі тонкощі того, чим Істина має бути за своєю сутністю (бо, звісно ж, кожному треба з'ясувати це все ще до того, як будь-яке справжнє розуміння може настати). Проте зараз, у кінці тривалого звивчастого шляху по академіях він так само був порожнім, немов і не дізнався, чому він тут і до чого взагалі все це життя...

Одного разу друг його родини зайшов до них на вечерю і розповів про свою нещодавню подорож у гори. Він згадав про зустріч із ченцем, що мешкав у маленькому віддаленому храмі. Наголосив, що за свою мудрість і прозірливість манаха дуже поважали в тій місцевості. Вчений пожвавішав. Чи може, той зміг би відповісти на такі життєво-важливі для нього запитання: "Що все це означає? Чи є Бог? Що з нами трапляється після смерті?"

Під час планування своєї подорожі, він склав цілу низку запитань, та деяки з них потім закреслював червоним і писав наново - так він по поличках розкладав у голові свою науку, немов би було неприйнятним віддавати старому ченцю те все, як воно є. Він наполягав, щоб його рідні чекали на нього у сусідньому селі, доки він буде підніматися на ту гору. Нарешті, після довгого жахливого шляху він знайшов невеличкий храм і хатинку, що притулилася до нього.

Манах запросив його до хати. Коли професор сказав йому, що прийшов здалеку з метою поставити тому декілька дуже важливих для нього запитань, старий запропонував йому відпочити і спочатку випити чаю. Нетерплячого мудрагеля це розлютило, бо він стільки років чекав на цей момент. Йому дуже кортіло перевірити, наскільки мудрим може бути той, хто не прочитав задля цього достатньо книжок. Та з увічливості довелося погодитись. Коли вода закипіла, старий чернець поглянув на гори за вікном, з чого вчений вирішив, що його ігнорують. Він використовував цей час, щоби ті питання, що вистрибували у нього в голові, зібрати до купи, і тихесенько перераховував їх на пальцях.

inzendo

Чай був готовий. Манах поставив чашу перед професором і нахилився над нею з чайником. Його сухорляві руки на мить завмерли у довершеному спокої, а потім чай линув рівною впевненою цівкою, що м'яко проявилася в тому сутінковому освітленні. Він все лився, лився і лився. Сповнив чашу по самі вінця... І поплив назовні. Він розливався по столі та гучно накрапав на рогожу, що була поруч з ученим.

- Та годі! Що то ви робите?!

Старий чернець м'яко поставив чайник і показав на переповнену чашу:

- Твій розум як оця чаша, що волає до мене. То куди ж мені налити ту мудрість, якої ти шукаєш?

 

І поки наступний чайник заварюється...

А твоя чаша повна чи пуста? Чай для тебе - це 5,2 грами витриманого менхайського пуеру 92-го року, який виготовлено за рецептом 8582 із великого листя... чи ти чистий? Може твоя чашка просто вміщати в собі чай, який ти збирався пити, чи вона вже стала для тебе чимось таким, що сповнено ідей, поглядів, питань або коментарів? Чи будемо ми насправді насолоджуватися ароматом, смаком або теплом чашечки чудового чаю, якщо ми зробили з неї ще один том у своїй бібліотеці?

Годі вже міркувати, хвилюватися і обговорювати щось у житті, перетворюючи тим самим моменти своєї розслабленості на щось "пристойне". Нехай чай буде просто листям і водою. Підходь до нього з порожнім розумом, який готовий навчатися від самого настою, а не за книгами з обробки чайного листя, легендами про чай та з іншим дрібов'язком. Дещо з цього цікаво, бо усі ми допитливі. Так, це може бути корисним, коли ви купуєте чай - обізнаність у процесах чайного виробництва створює з нас підготовлених покупців. Але ж цей самий чай вже зараз перед нами, в чашці! Давайте позбавимось від усіх оцих інтелектуальних зав'язок, навіть якщо вони про чай, Дзен, духовність, Шлях, який ми наслідуємо в своєму житті, чи самий Шлях Чаю... Тільки листя і вода.

Не існує таких питань про тебе, на які б ти вже не мав відповіді. Немає нічого такого про чай, що ти мав би знати, і чому настій не навчить тебе сам. Немає ніякої необхідності транслювати поточний момент за допомогою внутрішнього діалогу. Кому потрібні ці описи? Все, що є - це листя і вода.

Коли у майстра питали, як вправлятися у Дзені, він відповідав: "Облиште звичку про все робити висновки!"

Не підходь до чаю, як той мудрагель в оповіданні про чашу. Не заходь до гірської обителі свого чайного простору із нескінченними питаннями у вигляді слів. Просто сідай з чистим спокійним розумом перед своєю чашкою чаю, відкритий до всієї тієї мудрості, що заварена в ній. Так, власне, послідовник Дзену і пізнає життя: немов кожна мить є для нього майстром, і в кожній травині він знаходить щось таке, чому він може навчитися.

Чайні зібрання, так само як і будь-які інші слова, котрі могли б описати це, є "пальцем, що вказує на Місяць". Вони як кошик, який використовують задля транспортування чогось у нього в глибині. Ось чому японські чайні майстри часто називали книжки про чай, чайні кімнати і навіть іноді своїх учнів схожими іменами: "Забутий Кошик (Bosen)" чи "Кинутий Кошик (Hosen)". Після того, як у ньому щось перенесли, про нього забувають.

Спорожни свою чашу. Вилий усе те, що ти вивчив про медитацію, чай чи Шлях. Немає необхідності розуміти чай, коли ми можемо дозволити Чаю зрозуміти нас. Звичайна порожня чашка або чаша, що спочиває перед чаєм на столі, і є той досконалий образ розуму Дзену: вона завжди готова до будь-яких починань, завжди покірна в своєму очікуванні.

Лао Цзи часто повторював, що будинок саме за вільний простір між своїми стінами набуває такої ужиточності, що порожнява всередині глечика може вміщувати в себе воду. А ми додамо: порожню чашу робить такою гарною саме її вільність. Я і є та чаша - смирна, вона не зважає ні на що. Чашка не заперечує. Вона може містити в собі як величні, так і посередні чаї. Після того, як чай випито, вона так само чиста, безвинна. Іноді в неї наливають чай, але це на неї не впливає. Саме так думки проходять крізь розум, як чай чашкою. Нехай вони не лишають слідів, які зможуть заплямувати мої наступні чаювання. Нехай мій розум більшу частину часу залишається спустошеним, нехай він буде свіжим і новим, а після того, як чай розлито, його не торкаються більше всі оті чашки з минулого. Той чай, що був у мене колись, не має значення - тільки ця чашка! Всі ті миті, що відійшли чи ще настануть, не знаходяться в ній тут переді мною. Все це вливається в мене без розсудів простою і неприкрашеною мудрістю, потім спустошується, знову вливається і знов спустошується... Якщо твій розум переповнений, то звільни його; якщо порожній - наповни. В цьому і міститься природнє вправне використання чашки: випити... налити... спорожнити... наповнити...

Твоя чашка зараз порожня і очікує, коли в неї буде налитий чай, який сповнить тебе мудрістю й Істиною, більш відчутною і реальною, ніж усі ті концепції пізнання, що можуть бути. Кожний ковток - це чистота, невдавана жива мудрість, велетенська присутність, тут і зараз. Це твоє життя. І воно не десь там іще. І немає необхідності міркувати про нього, раціоналізувати чи проводити аналіз - просто пий!

 

Вам, девам, належить знати, що всі ці форми навчені буддами
згідно звичаїв цього світу, не зважаючи на їхнє невимовне значення.
—Будда—

 

Перекладено спеціяльно для TeaHut.com.ua

teakettle