У зендо

Цю дзенську чайну байку взято з книги Ву Де "Дзен і Чай одного смаку". В першій її частині ми з вами "вип'ємо чаю" у формі традиційного дзенського оповідання, в якому теж ідеться про нього. А опісля, "поки наступний чайник заварюється", Ву Де обговорить його цілющу сутність. Сподіваймося, що вам сподобається початок...

 

Чашка перша

То вилий ти це!

 

Випий чаю...

Тривала та успішна кар'єра одного з найрозумніших професорів "Університету Вчених Мужів" доходила свого кінця. На цей час він уже мав чималий список регалій і нагород, що займав окремий уступ короткої біографії на обкладинках його багаточисельних книжок. Він усміхався і радо приймав компліменти, важив на скромного, хоча з обличчя його не сходила насолода від слави. Незважаючи на свою інтелектуальність і абстрагованість, через що більшість навіть не могла розібрати, про що взагалі він инколи мовить, попри свій "елефантіаз органу вирозумінь" (як він сам би міг його наректи), десь глибоко в душі він бажав спізнати Істину, навколишній світ і, можливо, навіть самого себе. Насправді йому зовсім було недогода.

Двадцять років минуло в пошуках відповідей по бібліотеках, в обговореннях і обсмаковуванні ідеалів, знову-таки, особливою мовою, що створена була ним разом із його оточенням. Вони обмінювалися листами, а пізніше імейлами – дискутували про всі тонкощі того, чим Істина має бути за своєю сутністю (бо, звісна річ, кожному треба з'ясувати все це ще до того, як будь-яке справжнє розуміння може настати). Проте зараз, наприкінці тривалого звивчастого шляху по академіях, він так само був порожнім. Усе скидалося на те, що усвідомлення, чому він тут і до чого взагалі все це життя, так і не прийшло...

Одного разу друг його родини завітав до них на вечерю і розповів про свою нещодавню мандрівку в гори. Він згадав про зустріч із ченцем, що мешкав у маленькому віддаленому храмі. Наголосив, що за свою мудрість і прозірливість манаха дуже поважали в тій місцевості. Вчений пожвавішав. Можливо, той би зміг відповісти на такі життєво важливі для нього питання: "Що все це означає? Чи є Бог? Що з нами станеться після смерти?"

Під час планування своєї подорожі, він склав цілу низку запитань, та деяки з них потім закреслював червоним і писав наново – так він по поличках розкладав у голові свою науку, немов би було неприйнятним віддавати старому ченцю те все, як воно є. Він наполягав, щоби рідні чекали на нього в сусідньому селі, доки він буде підніматися на ту гору. Нарешті після довгого жахливого шляху він знайшов невеличкий храм і хатинку, що притулилася до нього.

Манах запросив його до себе. Коли професор сказав йому, що прийшов здалеку заради кількох дуже важливих для нього запитань, старий запропонував йому відпочити й спочатку випити чаю. Це розлютило нетерплячого мудрагеля, адже він стільки років чекав на цей момент. Йому дуже кортіло перевірити, наскільки мудрим може бути той, хто задля цього не прочитав достатньо книжок. Але з увічливості довелося погодитись. Коли вода закипіла, старий чернець поглянув на гори за вікном, з чого вчений вирішив, що його ігнорують. Він використовував цей час, щоби зібрати до купи всі ті питання, що вистрибували з його голови, й тихесенько перераховував їх на пальцях.

inzendo

Чай був готовий. Манах поставив чашу перед професором і нахилився над нею з чайником. Його сухорляві руки на мить завмерли у довершеному спокої, а потім чай линув рівною впевненою цівкою, що м'яко проявилася в тому сутінковому освітленні. Він все лився, лився і лився. Сповнив чашу по самі вінця... І поплив назовні. Він розливався по столі та гучно накрапав на рогожу, що була поруч з ученим.

– Та годі! Що то ви робите?!

Старий чернець м'яко поставив чайник і показав на переповнену чашу:

– Твій розум, як оця чаша, що волає до мене. То куди мені наливати ту мудрість, якої ти шукаєш?

 

І поки наступний чайник заварюється...

А твоя чашка повна чи пуста? Чай для тебе – це 5,2 грами витриманого менхайського пуеру 92-го року, який було виготовлено за рецептом 8582 з великого листя... Чи ти чистий? Може твоя чашка просто вміщувати в собі чай, який ти зібрався пити, чи вона вже стала для тебе чимось таким, що сповнено ідей, поглядів, питань або коментарів? Чи будемо ми насправді насолоджуватися ароматом, смаком і теплом чашечки чудового чаю, якщо ми зробили з неї ще один том у своїй бібліотеці?

Годі вже міркувати, хвилюватися і обговорювати щось у житті, перетворивши тим самим моменти своєї розслаблености на щось "пристойне". Нехай чай буде просто листям і водою. Підходь до нього з порожнім розумом, який готовий навчатися від самого настою, а не за книгами з обробки чайного листя, легендами про чай та з иншим дрібов'язком. Так, дещо з цього цікаво, бо всі ми допитливі. І це може бути корисним, коли ви купуєте чай – обізнаність у процесах чайного виробництва створює з нас підготовлених покупців. Але ж цей самий чай уже зараз перед нами, в чашці! Нумо позбудемось усіх оцих інтелектуальних зав'язок, навіть якщо вони про чай, Дзен, духовність, Шлях, який ми наслідуємо в своєму житті, чи сам Шлях Чаю... Тільки листя і вода.

Не існує таких питань про тебе, на які б ти вже не мав відповіді. Немає нічого такого про чай, що ти мав би знати, й чому настій не навчить тебе сам. Немає жодної необхідности транслювати поточний момент за допомогою внутрішнього діялогу. Кому потрібні ці описи? Все, що є – це листя і вода.

Коли в майстра питали, як вправлятися в Дзен, він відповідав: "Облиште звичку про все робити висновки!"

Не підходь до чаю, як той мудрагель з оповідання про чашу. Не заходь до гірської обителі свого чайного простору з нескінченними питаннями у вигляді слів. Просто сідай з чистим спокійним розумом перед своєю чашкою чаю, відкритий до всієї тієї мудрости, що заварена в ній. Так, власне, послідовник Дзен і пізнає життя: немов кожна мить є для нього майстром, і в кожній билиночці він знаходить щось таке, чому він може навчитися.

Чайні зібрання, так само як і будь-які инші слова, що могли би описати це, є "пальцем, що вказує на Місяць". Вони як кошик, що використовують для транспортування чогось у нього всередині. Ось чому японські чайні майстри часто називали книжки про чай, чайні кімнати й навіть иноді своїх учнів схожими іменами: "Забутий Кошик (БосенBosen)" чи "Кинутий Кошик (ГосенHosen)". Після того, як у ньому щось перенесли, про нього забувають.

Спорожни свою чашу. Вилий усе те, що вивчив про медитацію, чай чи Шлях. Немає необхідности розуміти чай, коли можна дозволити Чаю пізнати нас. Звичайна порожня чашка чи чаша, що спочиває перед чаєм на столі, і є той досконалий образ розуму Дзен: вона завжди готова до будь-яких починань, завжди покірна в своєму очікуванні.

Лао Дзі часто повторював, що будинок набуває такої ужиточности саме за вільний простір між своїми стінами, що порожнява всередині глечика може вміщувати в себе воду. А ми додамо: порожню чашу робить такою гарною саме її вільність. Я і є та чаша – смирна, вона не зважає ні на що. Чашка не заперечує. Вона може містити в собі як величні, так і посередні чаї. Після того як чай випито, вона так само чиста й безвинна. Иноді в неї наливають чай, але на неї це не впливає. Саме так думки проходять крізь розум, як чай чашкою. Нехай вони не залишають слідів, що можуть заплямувати мої наступні чаювання. Нехай мій розум більшу частину часу перебуває спустошеним, нехай він буде свіжим і новим, а після того, як чай розлито, його не торкаються більше всі оті чашки з минулого. Той чай, що був у мене колись, не має значення – тільки ця чашка! Всі ці миті, що відійшли чи ще настануть, не знаходяться в ній тут переді мною. Все це вливається в мене без розсудів простою і неприкрашеною мудрістю, потім спустошується, знову вливається і знову спустошується... Якщо твій розум переповнений, то звільни його; якщо порожній – наповни. В цьому й полягає природнє вправне використання чашки: випити... налити... спорожнити... наповнити...

Твоя чашка зараз порожня і очікує, коли в неї буде налитий чай, який сповнить тебе мудрістю та Істиною, більш відчутною і реальною, ніж усі ті концепції пізнання, що можуть бути. Кожний ковток – це чистота, невдавана жива мудрість, велетенська присутність тут і зараз. Це твоє життя. І воно не десь там іще. Немає необхідности міркувати про нього, раціоналізувати чи проводити аналіз – просто пий!

 

Вам, девам, належить знати, що всі ці форми навчені буддами
згідно звичаїв цього світу, незважаючи на їхнє невимовне значення.
—Будда—

 

Статтю було надруковано в лютневому числі
журналу "Всесвітньої Чайної Хатинки" за 2012 рік

Перекладено спеціяльно для TeaHut.com.ua

teakettle

Messenger