ZenChaRoku

 

НОТАТКИ ПРО ДЗЕНСЬКИЙ ЧАЙ
(Дзентяроку)

 

Східне місто1

СКЛАВ ДЗЯКУАН СОТАКУ

 

Зміст:

    1. Зайняття чаєм виявляє сутність Шляху Дзену
    2. Зайняття чайною справою
    3. Дух (сенс) Чаю
    4. Дух (сенс) начиння для Дзенського Чаю
    5. Значення невигадливого (Вабі)
    6. Зміни та варіяції в чайній справі
    7. Значення «цінованого» (Сукі)
    8. Значення «Росяної Землі»
    9. Про «сутність» і «дію»
    10. Сенс «чаю без "гостя" і без "господаря"»


1. Зайняття чаєм виявляє сутність Шляху Дзену

Звичай робити Шлях Дзену головним у чаюванні пішов від Учителя Дзену2 Іккю из Мурасакіно3. Тому Сюко4 з храму Сьомьодзі в Південному місті5 був учнем Дгарми6 в Учителя Дзену Іккю. Вчитель Дзену Іккю, коли побачив, як Сюко вподобав чайну справу і проводить дні, займаючись цим, визнав, що чай є одним з чудовною сутністю Шляху Будди, і виявив у приготуванні його найглибший сенс Дзену. Отак виник Шлях Чаю, який спонукає заради спасіння живих істот осягнути сутність Дгарми власного серця7. Через це все, що використовуєтся в чайній справі, за своєю сутністю не відрізняєтся від того, що застосовується на Шляху Дзену. В усіх поняттях, починаючи з таких, як «чай без "гостя" і без "господаря"»8, «сутність і дія», «Росяна Земля», «ціноване-Сукі», «невигадливе-Вабі» і под. існує той самий, найглибший сенс Дзену. Більш детально про них мова вестиметься далі. В одному вірші є насправді фраза-афоризм про те, як осягнути смак Чаю і смак Дзену9. А якщо це так, то потяг до рідких та коштовних речей, обрання вишуканих вин та їжі або ж прилюбність до пишноти чайної кімнати, розваги аранжуванням дерев і каміння в садку відрізняється від одвічного сенсу Шляху Чаю. І тільки куштування солодкості Дзенського Чаю та додержування Шляху Чаю задовольняють споконвічну потребу нашого Шляху10.

Приготування чаю — за своєю сутністю, цілковито Вчення Дзену, спосіб осягнення власної природи11. Сенс провіщування живим істотам усіх світів12 сутр, в яких зафіксовано те, що Шанований Шак'я13 проповідував сорок років, полягає у виявленні живим істотам правічного світла14, відкритті того, що поза серцем (думками, свідомістю) не існує Дгарми15. Він, коли виявляв це за допомогою внутрішньо властивих і зовнішніх причин16, порівняння, мовлення, показав їх потім як спритності — засоби досягнення просвітління17. Чайна справа теж схожа до способів знайдення знання з вивертами. Займатися приготуванням чаю — спосіб осягнути справжню Природу Дгарм18, висвітлення одвічного передвизначення19, і це не відрізняється від методів поводження, які використовують Будди.

Проте зараз у світі з'явивився твір20, в якому ганьбиться Шлях Чаю. І хоч у тому творі на повен голос сваряться, коли кажуть що прихильники Шляху Чаю наслідують ритуали, котрі не є справжніми, і навіть звинувачують у тому, що насамкінець дотримування Шляху Чаю призведе до дивного стану, коли найглибший сенс Дзену буде закопаний (похований), завадою для Шляху Чаю той трактат не є. Якщо осягнути відвічну подобу21 Шляху Чаю, то заради чого необхідно буде ганити його?

В Дзенському Чаї є, зокрема, важкий22 шлях, що перемагає23 ритуал. А якщо це так, то дотримуватися лишень ритуалу — однобокий погляд. Якщо порівняти ритуал із чудовною Дгармою Будди, то він буде острівцем у великій тисячі світів24. Ритуал — гілки й листя на дереві Шляху Будди. В коментарях до Алмазної Сутри25 мовиться: «Хоча ти й вправляєшся в чоловіколюбстві, обов'язку, ритуалі, знанні, щирості26, всього цього не достатньо для шанування. Це називається "ознака людини"»27. Лаоцзи має такі слова: «Руйнувати Шлях і чесноти28 та встановлювати на засадах цього людяність і обов'язок — помилка святого»29. Вони вказують на прихований чудовний Великий Шлях, який існував ще до того, як виникли речі, на Принцип30 Природи, незалежний від поділу людини на розряди. Ганити Дзенський Чай, котрий просвітлює в цьому Принципі, означає бути заблудженим і зневіреним сліпаком, що власним кулаком розбиває собі голову. Людина з моєї брами31 повинна смирно й шанобливо виконувати цей великий обов'язок і мати справу зі справжнім Чаєм, що має смак Дзену.

 

Примітки:

1 Мається на увазі місто Едо (сучасний Токіо).

2 Яп. дзендзі. Почесне титулування буддійського ченця, котрий до того ж не завджи може належати тільки дзенським школам. Таке звання надавалося ченцю, який відмінно знався на буддійській догматиці. Титул «Вчитель Дзену» (кит. чаньші) було впроваджено в Китаю на самому початку VIII ст., в Японії - в 30-х роках XIII ст.

3 Іккю Содзюн (1394-1481). Великий японський поет, дзенський чернець. Серед учнів Іккю було чимало видатних діячів японської культури (поет Сотьо, драматург та актор Компару Дзентіку, художник Соґа Дасоку). Мурата Сюко також навчався в Іккю.

4 Мурата Сюко (1432-1502). Перший патріарх чайної церемонії. Засновник Нарської школи чаювань.

5 Мається на увазі місто Нара.

6 Яп. хотей. Учень, що вивчає у напутника буддійську Дгарму.

7 Яп. сімбо. Цим терміном позначується наявність у людському серці його справжньої сутності  «природи (суття) будди». Треба мати на увазі багатозначність терміну сін (shin): це серце людини в прямому розумінні; ментальний орган; свідомість, «суть» людини, його «осереддя», що несе в собі квінтесенцію, сутність людини.

8 Ці та наступні поняття з'ясовуються в тексті трактату.

9 Автор «Нотаток» має на увазі рядок вірша Дайріна Сото, присвяченого Такено Дзьоо.

10 Об'єктивно життя кожної людини є Шляхом до просвітління, нірвани, а споконвічна потреба виявляє свідоме чи несвідоме прагнення знайти засіб проявлення в собі «природи будди». В данному випадку в якості такого засобу називається чайна церемонія.

11 Яп. дзісьо. «Власна природа» (суття) живої істоти  «природа будди», що походить від наріжного твердження Махаяни про Будду (в «тілі Дгарми»), як про загальний субстрат. Дзісьо в данному випадку синонім термину сімбо (див. вище приміт. 7).

12 Маються на увазі «світи» як «тимчасові», так і просторові.

13 Будда Шак'ямуні.

14 Яп. хоммьо. Мудрість, знаття «сутності буття», що однакові з мудрістю, знаттям Будди (тобто, «праджні»), котрі споконвіку має кожна людина і найчастіше не знає про це.

15 Яп. сінґай-мухо. Характерна для буддійської філософії махаяністського різновиду доктрина про наявність у живої істоти всієї світобудови (іншими словами, макрокосма в мікрокосмі). Найбільшу увагу аргументації цього твердження приділяли теоретики шкіл Тяньтай-цзун (Тендай-сю) та Хуаянь-цзун (Кегон-сю).

16 Тобто, за допомогою буддійської теорії причинності, основними категоріями якої є названі два види причин.

17 В махаяні «спритність» (яп. хобен)  допоміжний засіб, який використовують будди в «перетвореному тілі» для виведення живих істот на шлях спасіння. Конкретний склад цього засобу цілковито залежить від обставин. Знання з «вивертами», про яке іде мова нижче в тексті «Нотаток», несе в собі зернину справжнього. В якості прикладу такого знання часто наводять хінаянистську версію про Будду Шак'ямуні, як про колишнього царевича Сіддгартху. В очах слухачів Будда  людина, котра досягнула просвітління завдяки своїм визначним здібностям, що з точки зору Махаяни зовсім не так. «Омана», яку використовував Будда, — «виверт», проте «спритне знання», яке отримали живі істоти, у певній мірі наближало до осягнення «заповітної», на думку послідовників Махаяни, таємниці про справжню сутність Будди.

18 Яп. кампо. Цим терміном позначується осягнення потаємних буддійських істин (перш за все, того, що сансара є нірвана) шляхом медитування.

19 Яп. хомбун. Одвічна (визначена) сутність кожної живої істоти, «Природа (суття) Будди». Виявляється за допомогою буддійської релігійної практики, в Дзені  шляхом медитування.

20 Невідомо, який твір (чи твори) має на увазі автор «Нотаток».

21 Яп. хомменбоку. Дзенський термін, що є скороченням фрази хонрай-но мембоку. Визначає справжню подобу «споконвічних думок» (яп. хонсін) та «споконвічну сутність» (яп. хонсьо), які має кожна людина (ТД , т. 10, с. 282, приміт. 14).

22 Тобто, серйозний, який заслуговує на найвище вшановування.

23 Іншими словами, в чайній церемонії є більш важлива для її прихильників сторона, ніж просто дотримуватися ритуалу.

24 Мається на увазі «тритисячний великий тисячний світ» (яп. сандзен дайсен секай). Згідно буддійських космологічних уявлень, всесвіт складається з мільярда світів. Ці світи групуються в три хіліокосми (різновиди «тисячних світів»).
1) Малий тисячний світ.  Складається з тисячі так званих «Сумеру-світів». Кожний «Сумеру-світ» має свою гору Сумеру в центрі.
2) Середній тисячний світ.  Складається з тисячі «малих тисячних світів».
3) Великий тисячний світ.  Складається з тисячі «середніх тисячних світів».
«Великий тисячний світ» називаєтся «тритисячним великим тисячним світом», ці дві назви рівнозначні. «Тритисячним» він називається тому, що складається з трьох тисяч світів: перша тисяча  тисяча «Сумеру-світів» (малий тисячний світ), друга тисяча - тисяча «малих тисячних світів» («середній тисячний світ»), третя тисяча  тисяча «середніх тисячних світів» (великий тисячний світ). «Тритисячний великий тисячний світ» існує не тільки в просторі, але і в часі, на що вказує кит. ієрогліф ші (яп. се), який означає тимчасовий світ.

25 Повна назва  Сутра про Алмазну Праджня-параміту (яп. конґо хання кьо, санскр. ваджрачхедіка-праджняпараміта-сутра). Входить до складу Сутри про Велику Праджня-параміту (санскр. махапраджня-параміта сутра, яп. дайхання хараміта кьо). Один з найбільш авторитетних канонічних текстів Махаяни, в якому розглядається праджня-параміта.

26 У Конфуціянстві п'ять засадничих доброчинностей («п'ять сталостей», кит. учан, яп. ґодзьо), наявністю чи відсутністю котрих визначається «вартість» кожної людини.

27 Тобто, «п'ять сталостей» визначають тільки людські «параметри» живої істоти, але не вказують на наявність у ній «Природи Будди», фундаментальної для антропології Буддизма Махаяни характеристики всього існуючого і перш за все людини.

28 Тобто, Дао і Де.

29 Насправді ці слова не з трактату Лаоцзи («Дао Де Цзін»), що приписують пензлю напівлегендарного засновника Даосизму, а з трактату щонайвидатнішого даоського мислителя Чжуанцзи (повне ім'я Чжуан Чжоу) (IV-III ст. до н. е.) «Чжуан-цзи» (глава «Конячі копита»),

30 Кит. лі (яп. рі). Преважливе поняття традиційної китайскої філософії, яке визначає ноуменальне буття (на противагу феноменальному). В ученнях деяких далекосхідних буддійських шкіл (наприклад, Хуаянь/Кеґон) лі ототожнюється з «таковістю» («татхатою») (див. "Игнатович. Буддизм в Японии: очерк ранней истории." М.. 1988, с.238-248).

31 Людина, яка дотримується даного вчення.

 

Українською перекладено спеціяльно для TeaHut.com.ua

teakettle

Messenger