Наш чай починає тоншати, світлішає з кожною чашкою... Та перш ніж піти, ми ще дорозливаємо цей чайник з водою і останні декілька заварок використаємо на розгляд термінів оцінювання, що вживаються для шу пуерів. Цей перелік категорій нам надіслали з редакції китайського журналу, для якого ми колись робили огляд Шу.

Коли за вікном холодно, як у більшості з нас, з чашею в руках цього темного, насиченого чаю ідеально спостерігати за зимовими пейзажами надворі. Заваривши це таємниче землисте листя, маємо чудову можливість дослідити групу Шу Пуерів разом. Ми достатньо багато писали про Пуери загалом, але насправді сам по собі настій Шу ніколи “таким міцним ще не наливали”.

Для такого широкого, значно глибшого дослідження чаїв Тайваню на нашому шляху, якого ми ще ніколи не робили, нам потрібен особливий примірник — такий, що заради нього було би варто зробити зупинку, особливо посеред дивовижно буяючої зелені тайванських гір.

“Пісня” Пуера — то не просто звуки, які ми можемо почути на власні вуха, такі як спів пташок, цикад, шелест листя на вітрі й под. Існує величезний спектр частот поза нашою психосоматичною будовою тіла, поза межами наших можливостей сприйняття.

Чай, який ми зробили самі, безумовно, завжди є найрідкіснішим і найбільш цінованим серед тих, які ми вам посилаємо. І не тільки через те, що задля його приготування нам доводиться відправлятися у мандрівку до тої місцевості, з якої він родом (подумки забираючи і вас із собою) — це також означає вкладати свої серця в свої руки і поширювати прямий дотик, який, ми сподіваємося, передасться вам усім і зміцнить цю світову спільноту.

Тема журналу в цьому місяці поставила особливі вимоги до нашого чаю: ми маємо знайти такий, щоби був ідеально пристосований як для приготування в чаші, так і для заварювання ґонфу. Після достатньо довго розмірковування над цим ми так і не знайшли нічого кращого за найвеличнішу перлину Новітньої Ери Пуеру – Дженпінь (Zhengpin) 2004-го року від мануфактури Чантай.

Аарон Фішер народився і виріс у місті Огайо, що в Сполучених Штатах. У коледжі вивчав східну філософію та антропологію. На першому курсі зацікавився чаєм і медитацією. По закінченню коледжа Аарон переїжджає до Азії, де мешкає останні 20 років.