Про нашу крамничку

Як з'явилася її ідея...

До першої зустрічі з Ву Де, від якого я багато чого перейняв і якого називаю своїм Учителем і Братом, який і познайомив мене зі старою Чайною Традицією, я вже мав деякий досвід спілкування з китайським чаєм, попрацював у двох основних чайних закладах Києва і навіть побував на Фанцуні — найбільшому пуерному ринку Китаю, що у Ґванджов. Мабуть саме це тоді дало мені можливість по-иншому поглянути на Чай, чайну культуру й на відносини його з людиною — довелося облишити свій конструктивізм і просто вбирати всю ту Свіжість, усю Чистоту, що містилася в ковтках цілющого чаю Вчителя, і якою просякнуті були його слова. Дивно, але опору Невідомому не виникало — з’являлася якась невимовна Легкість і прийняття того, що відбувається, усіх навколишніх подій.

Той чай, його перші ковтки я досі часто згадую… Коли скуштував уперше китайські, як їх ще иноді називають, «колекційні» чаї в Чайному клубі, я був приголомшений їхньою вишуканістю. Цей перехід від масового, промислового товару із супермаркетів до чаю "колекційного" наче підняв мене на новий рівень, який значно розширив кругоогляд і відкрив величезну кількість тонких барв чайних букетів. Смаки й аромати довго визначали шлях мого розвитку, змусивши рухатися саме в напрямку їхнього вдосконалення. Та з часом стало чогось не вистачати, наче я дихав вишуканим, але неживим повітрям…

І от знайомий запросив мене на семінар до «Чайної Людини» — майстра з Тайваню, який хоч і мав американське коріння, проте вже достатньо давно мешкав на Сході й до того часу встигнув надрукувати декілька чудових книг про Чай. Підмовивши ще свою чайну подружку Наталку, яка так само закохана в це дивовижне листя, ми разом відправились у подорож до столиці сусідньої держави… Зустріч з Учителем стала моїм «виходом у вільне плавання» — усвідомленням, що Шлях Чаю для мене хоч і розпочався задовго до того, але саме зараз з’явилася можливість доторкнутися до нього, відчути його значно ширше й глибше. Той перший чай від Учителя захопив мене не стільки вишуканістю (у неї я занурився трохи згодом) — тоді мене зачарувала неймовірна природна Простота й Міць, наче вся Сила Всесвіту зібралася в одній чаші (правда, і це я зміг глибше осягнути теж пізніше). От саме ці Простота й Міць від Природи якось змогли тоді приборкати розум, що стрибав у оцінюванні подій, які перетікали одна в одну, і змусили його просто пити чай: пам’ятаю, подумалося, що як я так і надалі буду тут усе зважувати, то й чаю не поп’ю…

Ву Де довго нам розповідав про «чистоту» відносин між Людиною і Чаєм: про те, як ми загоняємо рослини в межі, які начебто необхідні нам, але результат, який потім маємо, виявляється зачасто зовсім некорисним, ба більше, шкідливим як для самої Природи, так і для нас — її дітей. Ми намагаємося збільшити врожайність листя тими шляхами, які можуть із часом призвести до винищення самих чайних рослин. Хемічні речовини, які використовуються в чайній промисловості, руйнують Природу й зовсім не сприяють нашому здоров’ю. Ті люди, які колись уперше в давнину готували чайне зілля — тубільні шамани з півдня Китаю, знахарі, перші лікарі — якраз і шукали в ньому зцілення, намагалися поновити через нього зв’язок із силами Природи й заручитися їхньою підтримкою. А що загалом маємо зараз ми? Листя настільки сповнене різноманітних хемікатів, що про якусь цілющість узагалі не може й бути мови: те, що саме було отруєне й знесилене колись, не може потім виводити отруту з нашого організму! Реалії саме такі: рівненькі рядки чайних кущиків, ті «красивенькі рослинки» на чайних плантаціях насправді зсередини дуже хворі через усі ці гербіциди-пестициди. Хоча, як я відчуваю зараз, вони значніше страждають від нашої неповаги — від того, що ми більше не бачимо в них живих істот, і для нас це просто ще один сільськогосподарський «товар», який ми збираємо, обробляємо й потім продаємо-купуємо, коли за саму природну цілющість і міць цього дивовижного листя стало важливішим те, що ми зможемо за нього отримати.

Однією з найважливіших складових чаю, яку я відчув тоді, і яка так мене надихнула, була його Чистота: чистота не тільки в плані його органічности, тобто відсутности жодних хемічних складових на кшталт добрив чи домішків, а ще й чистота ставлення — повага до нього, як до частини Природи, як до живої істоти, і повага до тих, кому ви його подаєте. Так, саме «подаєте», бо в цій буддійській Традиції чай навчають не готувати, не заварювати, а саме подавати, служити цим дійством (_англ._ to serve). Учитель подавав нам Чай, служив нам разом із Ним. Там не було жодного натяку чи відчуття, що він тут «відробляє свої гроші» чи продає свої «чудодійні чаї» або ж за допомогою всіх тих слів намагається нам нав’язати свою філософію чи якусь релігію. Я усвідомлював на власному досвіді, що найважливішим у чаї є те, скільки в ньому Чаю, а не якихось там наших поглядів, ідей чи концепцій — скільки його природної сутности, його Простоти й Сили, не нашої самости. Так, найважливіше тут не те, що ми в нього вкладаємо, а саме те, що ми лишаємо Його таким, яким Він є від Природи!

Через те натхнення природною Простотою і Силою, Чистотою і Повагою в мене з’явилося величезне бажання, щоби і в нашій Україні були такі чаї, щоби була можливість ділитися, у першу чергу, усім цим зі своїми друзями, а також і з тими, кого Чай шукає сам. Так Учитель і казав тоді: "Не тільки людина шукає Чай, а й Чай шукає людину". Я дуже радий, що маю таку можливість, і дуже вдячний тим чайним фармерам, які з повагою ставляться до Природи, і тим людям, які допомагають його довозити сюди!

За нашою Традицією чай має бути чистим, бажано "Живим", тобто вільним від будь-яких хемікатів, розмножуватися насінням, мати місце для зростання, у якому лишається непорушною біологічна, природна різноманітність форм життя. Його не зрошують, і ті, хто доглядає та обробляє його, ставляться до нього належним чином. Тобто, ідеально, коли чай зростає взагалі десь подалі від людських помешкань у своїх природних умовах, і чайні фармери втручаються в його життєдіяльність тільки за великої необхідности. Звісна річ, що такого чаю на всіх нас аж ніяк не вистачить. Тому має бути й деяка кількість органічних плантаційних чаїв, при вирощуванні яких людина використовує екораціональні методи сільського господарства. Та й тут найголовніший критерій відбору лишається незмінним — жодних хемікатів і поважливе ставлення до Природи!

Для мене дуже важливо, щоби між Чаєм і людиною було якомога менше посередників, і щоби вони також мали до Нього чисте й поважне ставлення. Є така китайська приказка: "Чай, заварений крамарем, мав смак монет". Коли людина вбачає в ньому спосіб збагачування, і для неї це всього лише бізнес (останнім часом чай став дуже модним), то вона зазвичай зачасто думає про те, чим мимоволі лишає свій слід. Можу тільки уявляти, як смакував той чай, який я колись подавав у чайних закладах із подібними думками. Від того не те що соромно, ні — це стало моїм досвідом, який дав можливість усвідомити, а також відчуттям Чистоти й Поваги, яке передавав Учитель, що аж ніяк не хочеться, щоби ці чаї набували "смаку монет". Так, я зовсім не задарма отримую їх, однак для мене це не стільки спосіб заробітку, скільки допомога людям із якісним чаєм, моє служіння їм. І ті гроші, які люди дають узаміну, швидше пожертва, ніж платня за якусь працю, можливість нам разом робити маленьку добру справу — хоч так долучатися до підтримки нашої Землі в чистоті й виказувати повагу до Природи. А найприємніша подяка — бачити ясні, радісні та сяйливі очі тих, хто сприймає ці чаї так само, як і я! Тоді відчуваєш, як між нами зникають усіляки кордони — відчуваєш суцільну Гармонію. Сподіваюся, у цих чаях ви також відкриєте Чистоту й Повагу, природні Простоту й Міць, що захопили мене свого часу та які досі так надихають з кожним ковтком…

Ось якось так і виникла в 2013-у році ідея, а потім з'явилася і сама назва: Чайна хатинка ""Хатинка чайного мудреця", майстерня Чаю і Дао" ("Хатинка чайного мудреця" – назва Традиції і нашого Центру на Тайваню, англ. Tea Sage Hut)...

p.s. Хочу ще пояснити, чому я так часто згадую “Чистоту й Повагу”... Тоді, на першій зустрічі, я виніс ще одну важливу річ для себе: Шлях Чаю аж ніяк не відірваний від нашого звичного життя. Навпаки, він може иншими словами промовляти нам про те, на що кожен з нас сподівається. Я ще не бачив людини, яка б у своєму житті не хотіла бути щасливою, просто кожен по-своєму це розуміє… Так от, давні мудреці Сходу викладали розуміння “щастя” двома словами: Гармонія і Спокій. А шлях до Гармонії і Спокою, до Щастя, для них лежав саме через Чистоту й Повагу. І зовсім неважливо, чим ви займаєтеся, Чаєм чи чимось иншим — якщо ви ставитеся до всього з Чистотою і Повагою, то вони неодмінно породжуватимуть у вашому житті Гармонію і Спокій. Отакою простою життєвою мудрістю були просякнуті ті чайні ковтки...

Сато