Про пана Сє, Зелені чаї та його “Той, що поринає в Потік”

Усесвітня Чайна Хатинка

Пан Сє - наш друг, учитель, герой

Щоразу, коли Весна починає вбиратися в рясне цвітіння, Природа кличе нас до себе. У нас з’явилося бажання зібрати своїх гостей на чай і подивитися на перші зелені бростки в цьому році. Ми подумали, що це була б чудова нагода взяти вас усіх разом із собою. А з чого ж краще розпочинати чайний сезон 2016-го року, як не з якогось свіжого, зробленого руками зеленого чаю, що наповнювався турботою і любов’ю резидентів і гостей тут, у нашому Центрі? Саме з цього бажання вкласти свої власні зусилля і почуття у ваш “Чай місяця” і народилася ідея присвятити все число журналу Зеленому чаю. Ніщо так не надихатиме, як докластися власними руками до сприяння цьому всесвітньому чайному переживанню.

Ми підвелися доволі рано й попрямували до Міндзяну на зустріч із паном Сє, якого багато хто з вас знає і любить. Окрім того, що він навчить нас робити Зелений чай і пожертвує листя для чаю в цьому місяці, він також погодився закінчити роботу, бо ми навряд чи зможемо виготовити достатню кількість чайного листя для всіх вас за один день. (Проте наше листя і енергія все одно будуть додані в нього!) Пан Сє відіграє значну роль у нашому Центрі, так само як і для багатьох із вас, адже чимало наших відвідувачів приїжджають сюди, щоби дізнатися, яким чином виготовляється чай. Дуже важливо відчути своїми власними руками, наскільки важкою є праця чайного фармера, щоби їхня болючість допомогла вам розвинути величезну Повагу до Листя. Повага ця не тільки в мільярдах років еволюції і в Природі, яку ми завжди поетизуємо — вітер і дощ, сонячне і місячне сяйво, мінерали, гори й воду, яка перетікає від коріння до гілля — вона також у напруженій праці фармерів із покоління в покоління. І в цьому є велике Шанування, коли ти сам бачиш, скільки майстерности, уміння і мистецтва вкладається у чайне ремесло. Саме тому ми з великою радістю беремо на кілька різних ферм якомога більше своїх гостей, щоби вони випробували свої руки у виготовленні чаю. Це просто неймовірно, коли ти можеш зробити свій власний чай і потім забрати його із собою додому! Тож якщо ви досі не маєте достатньо причин завітати до нас, то ось вам іще одна: пан Сє офіційно запросив усіх вас без винятку відвідати його фарму й створити чай, пригоститися чудовим обідом, а потім те листя, яке ви власноруч зібрали й виготовили, узяти із собою додому.

Пан Сє — міндзянський фармер у третьому поколінні з округи Наньтов, що в Центральному Тайваню. Містечко Міндзянь знаходиться на нижчий висоті, у передгір’ях центрального гірського хребта. За останні декілька десятиліть чаї, що зростають значно вище, за своєю популярністю перевершують подібний невисокогоряний чай. І хоч такі райони, як округи Сінчу та Мяолі (де вирощується “Східна Красуня”) ще боролися, відтоді як Вулони з високогір’я почали домінувати на ринку, у Міндзяню досягло успіхів постачання недорогих чаїв на експорт чи виробництво в значних обсягах для ринку бутильованого чаю (який часто називають “Готовий до вживання”, “Ready to Drink” чи “RTD”). Родина пана Сє почала виготовляти Вулони в невеликих кількостях три життя тому, ще тоді, коли високогоряні чаї навіть не існували.

Коли ми говоримо про органічне землеробство і необхідність вносити зміни в чайне виробництво, а разом із тим і до инших галузей сільського господарства, важливо пам’ятати, що фармери завжди стають першими жертвами. Саме вони мають справу з аґрохемікатами у великій кількості й найбезпосереднішим чином. Крім того, ми можемо досягнути змін тільки тоді, коли ставатимемо людянішими і надаватимемо їм підтримки. Скоріше ми маємо охоплювати, ніж вилучати — не утискати, а виховувати!

Як і багатьох инших фармерів, пана Сє не полишало відчуття (кашель, хрипіння), яке зводило його думкою, що ці хемікати шкідливі для його родини, його громади й землі. А коли у 1997 році в його дружини ледь не стався викидень, і вони могли би втратити свою другу дитину, він вирішив, що з нього вже досить. Незважаючи на опір друзів і родини, пан Сє дав обіцянку стати органічним чайним фармером, чого б йому це не коштувало.

Із 1997 року по 2000-ий пан Сє зі своєю родиною боролися за відстоювання власних принципів. Його чай був тоді не належної якости, тож він утратив майже всіх своїх клієнтів. Його батько, стурбуваний цією пропозицією порушити наявний стан речей, дуже критично висловлювався з приводу його рішень. Органічне фармерство важке й вимагає докорінних змін у землеробстві й технологіях обробки — змін, які потребують часу для навчання. Замість того щоби здатися, як зробила би більшість, пан Сє знайшов підробіток художником і теслярем і, працюючи день і ніч, малював, а потім доглядав за своєю землею — як міг, він утримував свою родину. Нарешті, з початком 2000-х, його тямкість у органічному фармерстві покращилася настільки, що він був у змозі знову почати продавати свої чаї. Відтоді він отримав декілька нагород, його показували по телебаченню, і навіть чув, як його батько, бадьорий у свої вісімдесят три роки, вихвалявся иншим, який його чай органічний і добрий для навколишнього середовища.

Праця пана Сє не обмежувалася лише його власною фармою. Він розумів, що має продовжувати поліпшувати свої навички, створюючи нові, ще кращі чаї, і допомагати доводити своїм сусідам важливість органічного землеробства, особливо через те, що їхні господарства знаходяться поруч і безпосередньо впливають одне на одного. Створивши з иншими фармерами кооператив, він почав навчати місцевих жителів переходу до органічних метод господарювання, пропонуючи їм рівні частки в їхньому спільному підприємстві. Оскільки все більше людей приєднувалося до цієї місцевої громади, стимул поступати саме таким чином також зростав. На сьогоднішній день уже понад двадцять п’ять фармерів у районі Міндзяню стали органічними, між них і найближчі сусіди пана Сє.

Пан Сє щиро піклується про Чай і Землю, і його добре серце відбивається в чаях, виготовлених із великою майстерністю — у всіх його Зелених, Червоних (із великого, і з малого листя), а також деяких різновидах Вулонів. Він для нас є натхненням і свого роду героєм. Про таких людей якось недостатньо згадують у наші дні. Легко бути як усі й зберігати статус кво або ж казати: “Я лишень маленька людина. Що я можу зробити?” Так, важко витримувати критику родичів і друзів і відстоювати те, у що ти свято віриш! Уся проблема в тому, що надто легко для фармерів заробляти більше грошей за допомогою аґрохемікатів і докладати до того значно менше зусиль. Саме заради особистого зиску багато хто з них надмірно використовує хемічні добрива й пестициди, скорочуючи середню тривалість життя чайного куща до п’ятнадцяти років. А скільки з цих фермерів захворюють на рак через недоречний ризик від тих хемікатів і, як ми вже казали, самі стають жертвами… Пан Сє — людина, яка побачила инший шлях і яка з великим натхненням іде ним та ще й навчає тому инших. Ось де справжній Дух Чаю!

Статтю було надруковано в травневому числі
журналу Всесвітньої Чайної Хатинки за 2016 рік.

Українською перекладено спеціяльно для TeaHut.com.ua