Чаша з чаєм.

Листя і вода

Ву Де

Скільки у світі є любителів чаю, стільки ж існує і способів його заварювати – загальні шаблони настоювання і розливання ніколи не обмежувалися жорстко визначеною методологією. Гарний майстер не буде вимагати від своїх учнів копіювати те, що він назбирав, а лише поважати й навчатися через це. Стародавні даоси часто нагадували: розсудлива людина вшановує предків і застосовує їхню мудрість, проте не вдається до її імітації. Кожна окрема чайна подорож приходить до свого власного розуміння і осяяння, чаю та чайного посуду, друзів і вчителів – така собі плинна метафора життя.

Декілька років тому Майстер Джов Юй навчив мене одному з найдійовіших способів заварювання, який я також передаю своїм учням, коли вони починають досліджувати Світ Чаю. Тоді він радив його однаково як для початківців, так і для майстрів. На його думку краще вчити тих речей, якими можна буде користовуватися впродовж усієї мандрівки. Існує багато простих, придатних і недорогих способів навчити новачка заварювати чай, проте з удосконаленням майстерности та з розвитком смаку більшість із них йому доведеться полишити.

Через те що слова Майстра Юя дуже близькі моєму серцю, я також ніколи не навчаю чомусь такому, що може по якийсь час більше не знадобитися. Вважаю, що задля довіри між учителем і учнем належить передавати те, що ми використовували б самі.

А зараз, гадаю, я вже міг би передати цю чудову техніку заварювання і вам, а заодне розглянути деякі з тих багатьох речей, що будуть корисними у вашій подорожі:

Насправді тут нема про що особливо розповідати. Просто покладіть до чаші трохи чайного листя і залийте гарячою водою. Чаша, листя і вода…

Краще взяти чашу V-подібної форми, що відкритіша й ширша, та загалом підійде будь-яка. Також було б чудово, якби вона була з особливої кераміки ручної роботи. Ми помітили, що чаші тяньму (tienmu) в техниці «кроляча шорстка» пристосовані для цього якнайліпше. Привабливість самого стилю, товщина поливи – усе це сприяє розкриттю найкращого в чаї, який ви обрали для такого способу заварювання. Джов Юй, будучи майстром, зібрав у себе чудову колекцію чайного посуду. І коли ви п’єте разом із ним такий чай, він вручає вам чайну чашу тяньму часів династії Сон. Злегка потріскана й затерта, ця старовинна чаша все ще бринить із неймовірною енергією.

Вам не треба для цього багато чаю, усього лише декілька листочків. Для молодого пуера, зібраного зі старих дерев, як ми помітили, насправді це найкращій спосіб заварювання. Оскільки нещодавно приготований чай ще не зферментувався, через що його природа, за китайською медициною, вважається холодною, він иноді може бути різкуватим для шлунку. Тож декілька листочків у чаші зроблять його легшим, гладкішим і не таким гірким і грубим для тіла, і, як наслідок, він вийде значно чарівнішим і глибшим. У такий спосіб ми п’ємо також деякі тайванські вулони й червоні чаї з давніх дерев. Останні з них на Тайваню є єдиним різновидом camellia sinensis assamicas (різновид тих дерев з великим листям, що використовують для виготовлення традиційного Пуера), які були завезені японцями під час їхньої окупації острова. Попри те що саме ці чаї ідеально підходять для такого способу заварювання, ми випробували його з усіма – від зеленуватіших вулонів і білих чаїв до старих пуерів – і всі вони були чудові.

Для цього способу заварювання, як і для всього чаю, найкраще підходить свіжа й чиста джерельна вода, передусім з гірських джерел. І чим чистішою вона буде, тим сильніше бринітиме чаша у ваших руках.

Навіть після стількох десятиріч чаю Майстер Джов Юй все ще продовжує пити його в такий спосіб, принаймні раз чи двічі на тиждень. Це як традиція, яку і я запровадив на своєму власному шляху. Існує багато причин, що робить пиття чаю з чаш таким чудовим. Деякі з них ми можемо обговорити, а дещо з цього ви відкриєте самі. Та щось із них лишиться поза тою брамою, у яку слова не зможуть увірватися ніколи. Смирність – одна з найважливіших серед них.

Ми п’ємо чай із чаш, щоби звести в приготуванні до мінімуму всі людські складові. Тут майже немає параметрів – можете або підбирати кількість листя і температуру води, або ні. Просто насолоджуйтесь чаєм, яким би він не виходив. У такий спосіб ми відпускаємо всі претенсії. Більше немає жодних питань якости в заварюванні чаю, немає порівняльного розуму – немає ані доброго, ані поганого. Забагато вправности й майстерности часто призводить до снобізму, і тоді ми втрачаємо можливість з’єднатися з Природою, із самими собою і одне з одним через Чай. Із питтям чаю з чаш і зведенням до мінімуму ролі людини в цьому ми можемо повернутися до того стану, коли є тільки листя і вода – у місце, де починається справжній діялог.

Спробуйте попити чашу з листям і водою, просто, без жодних удосконалювань. Це повернення до найпростішого й найстарішого способу приготування чаю часто стає дуже глибоким. Воно може пробудити у вас якісь власні усвідомлення, можливо щось відмінне від того, чим я хотів би зараз з вами поділитися…

Древні

Покласти жменьку листя до чаші й додати гарячої води – це найдавніше чайне ґонфу, якому багато тисяч років. У допотопних лісах, незайманих у своїй зелені, мудреці торкалися глибин за тими чашами, оповитими парою. Їм усього й треба було, що знайти дикі чайні дерева й обробити їхнє листя на місці: підв’ялити, прожарити й висушити його, як вони й казали… Або посидіти у мовчазній медитації. Жодних сумнівів, поруч також лежали торбинки й чайниці зі старим чаєм, для особливих випадків. А якщо б раптом далекі майстри до них завітали?.. Чи трапився певний збіг астрологічних і космологічних обставин і настав час для могутніших чаїв і глибшої медитації… Або навіть відсвяткувати значні сезонні зміни…

Бувало, візьмуть вони чисту джерельну воду, зігріють її просто на вугіллі, і додавши до неї енергії від свого ціґону й медитації, заправляють нею листя. Тоді вже передають вони мандрівникові чи учню не просто чайне листя і воду – вони частинку себе передають. Саме так Чай завжди був зв’язком із Дао, бо не обмежувався він словами й концепціями, які вони породжують. І образ моєї мудрости правдивіший у чаші з чаєм, яку я вам подаю, за всі ці тисячі книг чи лекцій. «Чай не бреше»,– як вони говорять. Сильніше, ніж воно є, ґонфу ваше не зробить жодна кількість прикрас, чудернацьких слів чи описів – чай усе засвідчить.

Коли ви п’єте чай у такий спосіб, ви продовжуєте давню традицію. Заплющте очі та уявіть скелясті виярки давнього гірського пасма, що виграють під променями сонця навзаході, немов той сувій, зафарбований шафраном. У шовковому вбранні, що тріпоче вітер, ви сидите під старим усохлим чайним деревом, отам, біля скель. Неподалік біжить струмок… Ось уже й чайник починає кипіти. Чуєте, як «у соснах вітер шепоче»?.. Майстер засовує руку в стару торбинку, подерту й зашкрябану сильніше за його сиве чоло. Лагідні руки простягаються, і з них зсипається у вашу чашу листя. На якусь мить він затримує чайник, допоки його шепіт не затихне… Тоді повільними, м’якими колами пара огортає вашу чашу, і листя, кружляючи в танці, починає поступово розкриватися…

Простота

Коли ми пізнаємо Чай, важливо, щоби та навала претенсійності не накрила нас із головою. На жаль, деякі люди набувають снобізму стосовно свого чаю і втрачають здатність насолоджуватися ним без усіх тих ідеальних аксесуарів, коштовного Ісину, чайників для води й чайниць. Ченці разом із спіритуалістами часто критикують японську чайну церемонію за те, що багато її адептів із часом втрачають справжній Дух Чаю, перетворивши все на шовіністичну опанованість дорогим начинням, чаєм і його демонстрацією иншим. Рікю намагався виправити це, поєднавши задля скромної естетики місцеву просту кераміку Раку й природне оздоблення. Крім того, зараз багато людей використовують Чай заради самопіару й губляться у своєму бажанні знати й мати більше за инших.

Для нас це не єдиний спосіб заварювати чай, і дуже чудово досліджувати всі тонкощі різновидів начиння разом із методологією ґонфу. Та набагато важливішою за будь-які види посуду, вправности наливання чи техніки заварювання є Повага, як одна з чотирьох складових частин Чаю, про які казав Майстер Рікю. Не загубіться у своєму прагненні стати знавцем, у сподіванні бути кращим за инших чи знати більше за всіх. Я б скорше пив у горах якийсь вулон з бензозаправки в компанії скромного ченця, який має чисте серце, ніж куштував дорогий чай із тими, хто хоче на ньому й на своєму знанні попіаритись.

Із поверненням до найпростіших параметрів заварювання декілька разів на тиждень ми зможемо начисто витирати свою «дошку». Уся наша штучність втрачається. Більше немає кращих чашок, чайниць чи чайників; жодної необхідности наливати в певному напрямку чи з певної висоти, немає кращого чи гіршого — просто листя у воді.

Розум, що виокремлює, часто має можливість псувати чай своїм аналізуванням і критикою того, чим слід насолоджуватись, що сприймати й поглинати тілом і духом. Є час на роботу в напрямку виявлення найкращого через навички та є час на повернення до плавности, коли людську складову й усе наше позування полишають заради простоти Природи, що здавна приваблювала людей Духом Чаю.

У перші свої місяці пізнання Чаю я раджу учням дотримуватися лише цієї методи, щоби тоді, коли вони рухатимуться до вивчення всіх його різновидів і чайного посуду, навичків і технік, вони вже відштовхувалися від простої бази. Зі щотижневим поверненням до цієї основи вони ніколи не забудуть, що коріння їхнє в «розумі новачка», вільному від усіх еґо, які псують чай більше за будь-яку погану воду.

Вабі

Досить давно японську чайну естетику назвали «Вабі», що частково означає ту простоту, яку ми обговорювали вище. Вабі — це також про піднесення і подальше святкування в недосконалости справжнього життя. Це означає, що місяць, частково прихований хмарами, надає більше можливостей для уяви, ніж коли він сяє у повні, і адекватніше відображає безформне й форму як одне ціле. Як про це висловився поет Леонард Коен: «Є тріщина. І тріщина в усьому. Так світло потрапляє у пітьму».

Оволодіти естетикою Вабі непросто, адже важко вигадати недосконалість, що є природною. Це має бути спонтанним і виходити із самої Природи, яка, до того ж, зачасто через свою нелогічність і безладність є неймовірно красивою. А розум просто не в змозі організувати це. Тому не дивно, що таке раціональне суспільство, як наше, швидше надає перевагу впорядкованим паркам за огорожею, ніж тим лісам, що колись надихали мудреців.

Звісна річ, ви можете знайти чайну чашу, яку було зроблено в естетиці Вабі, і це, можливо, розширить ваш досвід. Тримати майстерно виконану чашу з чаєм, вивчати всі ті нюанси, що внесла піч, і які наче або й справді ненавмисно створені митцем – це відчуття ні з чим не порівняти.

Також зачасто спосіб цей є яскравішим поданням якости чаю, що може розкривати деякі його вади. Та замість того щоби критикувати чи навіть приймати результати, чому б не сприймати їх як аспекти того чаю, що перед вами, цієї самої миті вашого життя, такими, як вони є, і якими вони колись будуть. Існує ще повніша релаксація із глибшим ставленням до життя, що варта ваших зусиль: можна піти за межі просто прийняття недосконалого моменту до дійсної співучасти в переживанні й задоволення від нього попри будь-які відчуті дефекти, які ви здатні помічати.

Природа

«Діялог між людиною і Природою необхідний нам понад усе»,— застерігає часто з докором, але при цьому м’яко, Майстер Джов Юй. Усі наші особисті й соціяльні негаразди виникають, зрештою, через те, що ми нехтували цим спілкуванням. Та ви все ще можете почути ледь помітний шепіт, якщо заспокоїте свій розум чи підете на прогулянку до лісу, який далеко від шуму й метушні міста, і де добре чується голос річки.

Наш аналітичний, раціональний розум протягом століть розвинувся до надзвичайного рівня, і це принесло стільки дивовижних досягнень у науці й техніці. Чудовим прикладом тому є цей самий комп’ютер, на якому я зараз набираю текст. Проте винятковий акцент на раціональному розумі також означав і втрату иншої, набагато давнішої частини інтелекту — відчуття себе частиною Всесвіту.

Загублені в цьому раціональному голосі, який коментує наше життя, багато людей почуваються цілковито відокремленими одне від одного, від Природи й Усесвіту. Інтелект і мудрість, народжені невід’ємними від Природи, були самоочевидними для стародавніх народів. За допомогою цього зв’язку з Нею вони розуміли Її невиразні аспекти — усе те, що цілком утрачено в наші дні: зірки й пори року, річки й гори тощо. А через свій соліпсизм, нехтуючи Природою в дослідженні наших власних бажань і задоволень, ми забруднили Землю. І тільки тепер, коли той голос, що часто нас попереджає, досяг катастрофічної гучности, людство знову починає чути й розуміти те, що було принесене в жертву в ім’я технологічного розвитку.

Це очевидно, що наші соціяльні проблеми виникають не через брак науки чи знань. Ми володіємо такими об’ємами інформації, що суперкомп’ютери просто не здатні зберігати це. Навряд чи ви зможете вивчити хоча б відсоток цього за все своє життя. Мудрість – ось чого нам бракує. І ключем до нашого добробуту, як особистого, так і роду людського загалом, є не нова технологія чи інформація, а правильне застосування науки та пробуджене, свідоме життя.

Під час самого пиття чаю з чаші існує міцніший зв’язок із Природою всередині листя. Слабше заварювання часто розкриває його найглибші якості, поєднуючи вас із сонцем, місяцем і горами, що всі разом працювали над створенням цього чаю. І тоді, коли ви заливаєте його водою з гірського джерела, ефект цей проявлюється досить потужно. А якщо ви ще припиняєте всі инші дії та зосереджуєтесь на чаші перед собою, то голос Природи часто повертається, і з такою силою, якої ви не відчували досі. Ви віднаходите себе невідокремленим і цілісним, частиною процесу, що почався ще до того, як паросток вбирав у себе сонце, воду й гори, вироставши в дерево, відрощував гілля з розкішним листям, і що зараз доходить до своєї кульмінації в цьому неповторному теплі й енергії, які під час пиття течуть крізь вас.

Чистота

Заварювання чаю просто в чаші робить можливою особливу ясність сприйняття. Між ковтками ви можете тримати чашу й, прикривши свої очі, спостерігати, як жар від неї тече крізь ваші руки, а внутрішнє тепло розноситься по грудях. Перед усім простором Усесвіту листя славетно розкривається в цій чаші, і ми в захваті спостерігаємо те. Ось іще одна причина, чому саме цей спосіб чудово спрацьовує з чаями зі старих дерев.

Є тут якесь відчуття відвертости до чаші й листя, що лишає позаду решту способів заварювання та ясніше пов’язує чай із тим простором і людьми, які його оточують. Саме через цей зв’язок, сильніше за будь-що инше, моє перше заняття з Майстром Джов Юєм лишається одним із найнезабутніших чаювань усього мого життя, не зважаючи на те, що пили ми тоді по декілька листочків простого зеленого чаю.

Коли ви п’єте чай у такий спосіб, не виникає жодних питань про якість чи оцінювання. Немає необхідности фіксувати свої враження внутрішньо чи обговорювати їх із кимось. Чайна церемонія розпадається на свої найґрунтовніші елементи: листя і воду, я і не-я.

У цьому просторі ви вільні залишатися самі собою. Багато разів наша розмова природно сходила нанівець, і перед тим як зануритися в наш власний предмет суперечки, роздумів чи медитації, ми з Майстром Юєм усміхалися один одному востаннє. Цей спокій має першорядне значення для проживання здоровим життям у гармонії з Дао. Він зберігає рівновагу між непорушністю та активністю і діє багатозначно з глибини тоді, коли приходить час. Зрештою, найважливіше не може бути висловлено так само, як дозволяє це зробити пряма передача чогось настільки ж потаємного, як цей настій, що ми ковтаємо у свої тіла, приготовлений руками майстра для справжнього Майстра, що ховається за вашою подобою.

Сутність

Як суть чайної церемонії не зводиться лише до чаю чи чайного посуду, так і сутність чаю лежить за межами його сильного смаку чи аромату — десь там, де його Ці, глибоко всередині прожилок листочка. Майстер Рікю одного разу сказав учню: «Уяви своє життя без чаю. Якщо воно буде відрізнятися від того, що є зараз, то ти маєш ще по-справжньому пізнати його Шлях».

Якщо чай стає показним і чванливим, його сутність втрачається. Зараз будь-хто вільний дізнатися про нього — можна просто почитати чи з’їздити до регіонів його вирощування. Але ж саме Дао є потужнішою і міцнішою частиною чайного зібрання, не чай.

Та чайна чаша, що перед вами — це ваша брама до себе. Ба більше, вона є Природою і потоком енергії від цього Всесвіту. Нам часто легше вийти за межі чаю, коли процес простіший і ближчий до первісної Природи, яка зрештою і породила його.

«Людина слідкує за Землею, Земля наслідує Всесвіт,
Усесвіт дотримується Дао, і тільки Дао тримається самого себе».

Статтю надруковано в 4-у числі
часопису Global Tea Hut за 2012-ий рік.

Українською перекладено спеціяльно для TeaHut.com.ua