Ча Дао.
“Кажуть, що Чай — це Шлях (Дао). Бо він є тим, що визнавати навчаєшся через почуття, а не за манівцями на словах. Якщо людина зберігає стан тиші, лише тоді вона осягає властивий Чаю спокій”.
— Лу Юй
Тим, хто любить його, Чай розкриває себе з багатьох сторін: він і відпочинок, він і товариство. Китайці часто примовляють: “Пий чай і знайдеш друзів”. Його тепла, співчутлива атмосфера надає можливість гостям і хазяїну почуватися комфортніше. А от спостерігати за ним краще все ж у тиші. Деякі з тонкощів, властивих гарним чаям, розкриваються лише із зосередженням на них нашого зцентрованого розуму. Колись у давнину шамани-жебраки, яких ще називали “ті, що блукають хмарами”, відкрили цілющі властивості Листка. У ті часи слово “ча (cha)” означало будь-яке листя, настоєне у воді. Вони виявили, що деякий певний його різновид очищує розум і загострює концентрацію, чим прискорює дію передавання від учителя до учня. Від математики до історії, від медитації до бойових мистецтв, традиція майстра й учня розділяти чай один з одним продовжує існувати навіть у наші часи. Є також і ті, хто п’є його зі святістю. Хтось знаходить у ньому засіб для медитації, инші — саме Дао. Відтоді, як уперше в давнину з’явився термін “Ча Дао”, Чай отримав своє право на почесне місце в мистецтві жити духовним життям.
Століттями з одухотвореною щирістю п’ють люди Чай. Називаючи це “Шляхом”, вони вказують на нього як на спосіб життя — на спосіб сприйняття Світу, на течію медитативного спокою в потоці повсякденности. Шлях Чаю — одна з небагатьох духовних практик, що самостійно існує поза будь-якими релігійними конфесіями. Вам не треба бути адептом якихось уявлень про Всесвіт. Властива йому філософія, навіть чаї, чашки й чайники разом зі способами заварювання і подавання — все це дуже сильно відрізняється залежно від реґіону й конкретної особистости. Ча Дао не є релігією, хоча й підтримує релігійний досвід. Немає жодних цінностей, пов’язаних із ним, жодних особливих поз чи вправ. Не існує якогось часу дня, коли краще пити. Жодної особливої церемонії, до якої ви би мали долучитися. Не треба шукати якогось майстра чи вчителя, окрім тих, хто просто розділить з вами чай. І не існує якихось книг, які неодмінно треба прочитати. Як це не парадоксально, там узагалі немає якоїсь особливої святости — ви просто п’єте чай. Вам не треба кимось ставати. І нічого спільного з кастами, віросповіданням чи релігійними переконаннями це не має і ніколи не буде мати. І все тому, що за допомогою слів цьому навчити неможливо. То є живе, здатне дихати, шанування звичайности, і якихось певних фраз, що зможуть підготувати вас до чайного переживання, не існує. Як і немає сенсу в навчанні цьому. Є тільки чай, вода й ваше усвідомлення.
Для того щоби навчитися усвідомлювати всі аспекти чаю, розум має бути спокійним. Тонкі відмінності Ці, властиві різним чаям, нескінченні й ідеально відображають нюанси його внутрішнього світу. Навчання тому, як ставати чутливішими, не тільки поліпшує смак і аромат чаю, а й упливає на той шлях, яким досвід пиття змінює наше життя. Ті ж самі чутливість і проникливість потім переносяться на всі звичні переживання. Щоби навчитися відчувати тонкі відмінності між вельми гарним і найвишуканішим чаєм, нам потрібен час, хоча цей процес і відбувається природно. Тож доки ми наближатимемося до нашого столу зі щиросердністю, спокій у чаї буде незмінно йти слідом. Отже, через просте пиття гарного чаю в тиші наш розум навчається бути спокійнішим і чутливішим, щоби ми могли повніше насолоджуватися тими тонкими відчуттями, смаками й ароматами, які зберігає в собі листя.
Це не певна дія, віра, церемонія чи техніка несе самоусвідомлення — це сама рослина й те шанування, яке ми вкладаємо в її пиття. Лише за допомогою циклічних маніпулювань із обраними чаєм і будь-якими чайниками чи способами ми й досягаємо Шляху. Адже тої притаманної нашому розуму/чаю якости цілком достатньо. Він сам зцентрується природним чином, без зусиль. І це стається тому, що ми підійшли до нашого чаю зі щирістю і пили його в тиші. А тоді згодом инші звичайні аспекти життя також долучаються до Шляху. Зрештою, як мовиться здавна, якщо ти знаходиш свій справжній Шлях, то решта напрямів стають частиною його. “Усі дороги ведуть до центру”. Тож коли ця “стежка” банальної дії пиття чаю призводить вас до пробудження, приводить до просвітління, невдовзі й инші потягнуться за нею.
Реалізація знаходиться у звичайному. Життя — це те, чим ви вже живете. Просвітлена людина не має якісніших переживань за так званих “непросвітлених”. Вона просто бачить той самий звичний досвід з иншої перспективи й могутности. Ось що робить її переживання незвичайними. Свобода й велич не приходять з білим світлом чи з якимись магічними силами — їх приносить можливість бачити й творити дива через телефонний стовп, камінець або ж із чашкою з чаєм. У якусь мить у житті мудреця, він чи вона зупиняються поглянути на квітку, скуштувати їжі, привести до ладу одяг чи зігнати муху. У чому полягає відмінність такого переживання від инших? Так, насправді для більшости людей це не голос, що лунає з небес. Навпаки, то може бути усмішка, сльозинка чи, дійсно, навіть чашка чаю. Саме в цьому житті містик знаходить свою велич. І саме з цих річок і гір поет черпає свою енергію і рядки. Найвеличніший митець надихається цим Світом, що простягається далеко за рамки його еґо. Від дощу до дерев, від листя до води, від чашки до тіла — так чайна путь веде нас до Тиші наших глибин.
Коли душа в чистоті й прозорий Ча
Якщо розум спокійний і тілу добре,
Тоді чай сам по собі,
Просто неба в садку,
Без нікого п’ється.
Статтю було надруковано в 2006-у році,
у першому числі журналу “The Art of Tea”.
Українською перекладено спеціяльно для TeaHut.com.ua
