Таблиця транскрипції китайських складів українською мовою

«Сафран Бук»

Наприкінці 2018 року вперше за часів незалежности України в УКУ було проведено “Правописний семінар ім. Олекси Горбача”, присвячений правопису китайських власних та загальних назв в українській мові. На семінарі команда лінгвістів, серед яких Наталія Цісар, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри філології УКУ (з 2012 до 2015 р. запрошена викладачка Шанхайського університету іноземних мов), у співпраці з кандидаткою філологічних наук, доценткою кафедри мов і літератур Далекого Сходу й Південно-Східної Азії КНУ ім. Т. Шевченка Надією Кірносовою доопрацювали систему української практичної транскрипції китайських складів на основі власних досліджень і напрацювань Надії Кірносової з 2009 року.

Висновки семінару:

Під час передавання китайської лексики (власних назв, реалій тощо) українською мовою, насамперед слід зауважити, що використання терміна “транслітерація” тут не завжди коректне, адже вихідна писемність, з якою маємо справу, — ієрогліфічна, а ієрогліф — це не літера (відповідно транс-літерувати не випадає!). Фонетичне письмо для запису звуків китайської мови на основі латинського алфавіту, що отримало назву піньїнь (pinyin) — це фонологічна транскрипція китайської мови, яку не вживають як самостійне письмо. А тому здійснювати транслітерацію з системи піньїнь (pinyin) означає робити транслітерацію з фонологічної транскрипції, що є дещо недоцільним. Крім того, у такому разі слід очікувати значних спотворень китайських звуків, як це відбулося з назвою Xiaomi, де х транслітерували як “кс”, хоча в системі піньїнь цей знак позначає звук “сь” (правильне відтворення цієї назви — Сяомі). Тобто, слід пам’ятати, що під час укладання системи транскрипції піньїнь, літери латинського алфавіту було довільно пристосовано до звуків китайської мови, а це унеможливлює коректну транслітерацію.

Отже, відтворювати китайську лексику в українській мові доцільно засобами (практичної) транскрипції, розробленої на фонологічних засадах. Значний досвід транскрипції китайської мови засобами кирилиці накопичений в російській мові, де використовується система Палладія, і цей досвід може бути використаний у укладанні української (практичної) транскрипції, проте з усвідомленням того, що механічне перенесення цієї системи в графіку й фонологію української мови не можливе, а також із зауваженням того, що система Палладія — не завжди послідовно фонологічна, окремі рішення в ній були прийняті на засадах фонетичної транскрипції. Відтак, для створення української (практичної) транскрипції китайської мови пропонуємо закріпити використання літер ґ та ї, диграфів дж та дз, а нескладотворче у передавати через в, яке в українській мові білабіальне. Слід також пам’ятати, що транскрипцію завжди укладають насамперед для зручности носіїв мови перекладу, а не для вивчення фонетики мови-джерела, тобто, вона не призначена для навчання українців фонетики китайської мови, натомість вона призначена для адаптації китайських слів у вимову пересічного носія української мови.

Статтю було взято з фейсбук сторінки
Сходознавчого видавництва Safran Book.

Українською перекладено спеціяльно для TeaHut.com.ua