У зендо
Цю дзенську чайну байку взято з книги Ву Де «Дзен і Чай одного смаку». У першій її частині ми з вами “вип’ємо чаю” у формі традиційного дзенського оповідання, у якому теж ідеться про нього, а опісля, “поки наступний чайник заварюється”, Ву Де обговорить його цілющу сутність. Сподіваймося, вам сподобається початок…
То вилий ти це!
Випий чаю…
Тривала й успішна кар’єра одного з найрозумніших професорів “Університету Вчених Мужів” доходила свого кінця. На цей час він уже мав чималий список регалій і нагород, що займав окремий уступ короткої біографії на обкладинках його численних книжок. Він усміхався і радо приймав компліменти, важив на скромного, хоч і з обличчя його не сходила насолода від слави. Незважаючи на свою інтелектуальність і абстрагованість, через що більшість навіть не могла розібрати, про що взагалі він инколи мовить, попри свій “елефантіаз органу вирозумінь” (як він сам би міг його наректи), десь глибоко в душі він волів спізнати Істину, навколишній світ і, можливо, навіть самого себе. Насправді йому зовсім було недогода.
Двадцять років минуло в пошуках відповідей по бібліотеках, у обговореннях і обсмаковуванні ідеалів, знову-таки, особливою мовою, що створена була ним самим разом із його оточенням. Вони обмінювалися листами, а пізніше імейлами – дискутували про всі тонкощі того, чим Істина має бути за своєю сутністю (бо, звісна річ, кожному треба з’ясувати все це ще до того, як будь-яке справжнє розуміння може настати). Проте зараз, наприкінці тривалого звивчастого шляху по академіях, він так само був порожнім. Усе скидалося на те, що усвідомлення, чому він тут, і до чого взагалі все це життя, так і не прийшло…
Одного разу друг його родини завітав до них на вечерю і розповів про свою нещодавню мандрівку в гори. Він згадав про зустріч із ченцем, який мешкав у маленькому віддаленому храмі. Наголосив, що за свою мудрість і прозірливість його дуже поважали в тій місцевості. Учений пожвавішав. Можливо, той би зміг відповісти на такі життєво важливі для нього питання: “Що все це означає? Чи є Бог? Що з нами станеться після смерти?”
Під час планування своєї подорожі, він склав цілу низку запитань, та деякі з них потім позакреслював червоним і попереписував наново – так він по поличках розкладав у голові свою науку, наче було неприйнятним віддавати старому ченцю все так, як воно є. Він наполягав, щоби рідні чекали на нього в сусідньому селі, доки він підніматиметься на гору. Нарешті після довгого жахливого шляху він знайшов невеличкий храм і хатинку, що притулилася до нього.
Манах запросив його до себе. Коли професор сказав йому, що прийшов здалеку заради кількох дуже важливих для нього запитань, старий запропонував йому відпочити й спочатку випити чаю. Це розлютило нетерплячого мудрагеля, адже він стільки років чекав на цей момент. Йому дуже кортіло перевірити, наскільки мудрим може бути той, хто задля цього не прочитав достатньо книжок. Та з увічливості довелося погодитись. Коли вода закипіла, старий чернець поглянув на гори за вікном, з чого вчений вирішив, що його ігнорують. Він використовував цей час на збирання до купи всіх тих питань, що вистрибували з його голови, і тихесенько перераховував їх на пальцях.
Чай був готовий. Чернець поставив чашу перед професором і нахилився над нею з чайником. Його сухорляві руки на мить завмерли у довершеному спокої, і потім чай линув рівною впевненою цівкою, що м’яко проявилася в тому сутінковому освітленні. Він все лився, лився і лився. Сповнив чашу по самі вінця… І поплив назовні. Він розливався по столу й гучно крапав на рогожу, що була поруч з ученим.
– Та годі вже! Що ви робите?!
Старий чернець м’яко поставив чайник і показав на переповнену чашу:
– Твій розум, як оця чаша, що волає до мене. Куди мені наливати ту мудрість, якої ти так шукаєш?
І поки наступний чайник заварюється…
А ваша чашка повна чи порожня? Чай для вас – це 5,2 грами витриманого менхайського пуера 92-го року, який було виготовлено за рецептом 8582 з великого листя… Чи ви чисті? Може ваша чашка просто вміщувати в собі чай, який ви зібралися пити, чи вона вже стала для вас чимось таким, що сповнено ідей, поглядів, питань або коментарів? Чи будемо ми насправді насолоджуватися ароматом, смаком і теплом чашечки чудового чаю, якщо ми зробили з неї ще один том у своїй книгозбірні?
Годі вже міркувати, хвилюватися і обговорювати щось у житті, перетворивши тим самим моменти своєї розслаблености на щось “пристойне”. Нехай чай буде просто листям і водою. Підходьте до нього з порожнім розумом, готовим навчатися від самого настою, а не за книгами з обробки чайного листя, легендами про чай та иншим дрібов’язком. Так, дещо з цього цікаво, бо всі ми допитливі. І воно може бути корисним, коли ви купуєте чай – обізнаність у процесах чайного виробництва створює з нас підготовлених покупців. Але ж це саме листя вже зараз перед нами, отут, у чашці! Нумо, позбудьмося всіх тих інтелектуальних зав’язок, навіть якщо вони про чай, Дзен, духовність, шлях, який ми наслідуємо у своєму житті, чи сам Шлях Чаю… Тільки листя і вода.
Не існує таких питань про вас, на які б ви вже не мали відповіді. Немає нічого такого про чай, що ви повинні знати, і чому настій не навчить вас сам. Жодна необхідність транслювати поточний момент за допомогою внутрішнього діялогу зайва. Кому потрібні ці описи? Все, що є – це листя і вода.
Коли в майстра питали, як вправлятися в Дзені, він відповідав: “Облиште звичку про все робити висновки!”
Не підходьте до чаю, як той мудрагель з оповідання про чашу. Не заходьте до гірської обителі свого чайного простору з нескінченними питаннями у вигляді слів. Просто сідайте з чистим спокійним розумом перед своєю чашкою, відкриті до всієї тієї мудрости, що заварена в ній. Так, власне, послідовник Дзен і пізнає життя: немов кожна мить є для нього майстром, і в кожній билиночці він знаходить щось таке, чому він може навчитися.
Чайні зібрання, так само як і будь-які инші слова, що могли би описати це, є “пальцем, що вказує на Місяць”. Вони наче кошик, який використовують для транспортування чогось у нього всередині. Ось чому японські чайні майстри часто називали книги про чай, чайні кімнати та навіть иноді своїх учнів схожими іменами: “Забутий Кошик (Босен, Bosen)” чи “Кинутий Кошик (Госен, Hosen)”. Після того, як у ньому щось перенесли, про нього забувають.
Спорожніть свою чашу. Вилийте все те, що вивчили про медитацію, чай чи Шлях. Немає необхідности розуміти чай, коли можна дозволити Чаю пізнати нас. Звичайна порожня чашка чи чаша, що відпочиває перед чаєм на столі, і є той досконалий образ розуму Дзен: вона завжди готова до будь-яких починань, завжди покірна у своєму очікуванні.
Лаодзи часто повторював, що будинок набуває такої ужиточности саме за вільний простір між своїми стінами, що порожнява всередині глечика може вміщувати в себе воду. А ми додамо: порожню чашу робить такою гарною саме її вільність. Я і є та чаша – смирна, вона не зважає ні на що. Чашка не заперечує. Вона може містити в собі як величні, так і посередні чаї. Після того як чай випито, вона так само чиста й безвинна. Иноді в неї щось наливають, та на неї це не впливає. Саме так думки проходять крізь розум, як чай чашкою. Нехай вони не залишають слідів, які можуть заплямувати мої наступні чаювання. Нехай мій розум більшу частину часу перебуває порожнім, нехай він буде свіжим і новим, а після того, як чай розлито, його не торкаються більше всі оті чашки з минулого. Той чай, що був у мене колись, не має значення – тільки ця чашка! Усі ці миті, що відійшли чи ще настануть, не знаходяться в ній тут переді мною. Усе це вливається в мене без розсудів простою і неприкрашеною мудрістю, потім залишає, знову вливається і знову залишає… Якщо ваш розум переповнений, то звільніть його; якщо порожній – наповніть. У цьому й полягає природне, управне використання чашки: випити… налити… спорожнити… наповнити…
Ваша чашка зараз порожня і очікує, коли в неї буде налито чай, який сповнить вас мудрістю й Істиною, відчутнішою і реальнішою за всі ті концепції пізнання, що можуть бути. Кожний ковток – це чистота, невдавана жива мудрість, велетенська присутність тут і зараз. Це ваше життя. І воно не десь там іще. Немає необхідности міркувати про нього, покращувати чи розкладати по поличках – просто пийте!
Вам, девам, належить знати, що всі ці форми навчені буддами
згідно звичаїв цього світу, незважаючи на їхнє невимовне значення.
—Будда—
Статтю було надруковано в лютневому числі
журналу “Всесвітньої Чайної Хатинки” за 2012 рік
Українською перекладено спеціяльно для TeaHut.com.ua
