Історія чаю "листя в чаші".
Листя, вода й вогонь
Перш ніж ми почнемо досліджувати історію “чаю з чаш”, було би добре випити трохи чаю, аби вернутися, стати присутнім і мати ясну голову… Справжня чаша у вашій руці і є “чай із чаш”, а не всі оці слова. Коли ми спорожняємо розум через практику, ми значно сприйнятливіші до розмови “про” чай – розмови “про” практику. Проте не плутайте обговорення практики із самою практикою або з ідеями / концепціями / словами, що оточують “чай із чаш”, із самою чашею. Насправді чаша не має історії – люди мають. Коли вона у вашій руці, вона не має способу буття, манер, культури, поглядів чи цінностей; вона не втілює жодної філософії чи системи й нічого не підтримує. Чаша не веде жодного вербального дискурсу, спілкуючись лише через безпосереднє теперішнє буття та наші відчуття. У чаші немає розуму, вона – “мушін (кит. wu xin, 無心)”. Ви можете зустріти її там? Зустріч із чашею – це і є практика чаювання з неї, або настільки ж близька, наскільки це можна описати словами…
Після кількох чаш у тиші я люблю починати дискусію словами: “Можливо, тепер щось із того, що я маю сказати, матиме сенс!” І якщо ви дійсно випили чаю перед тим як прочитати це, то може й мої написані слова також знайдуть відгук.
Ми можемо почати нашу розмову з того, щоби прояснити будь-яку плутанину щодо “чаю з чаш”, яка може у вас виникнути. Хтось може припустити, що оскільки ми любимо і пропагуємо цей спосіб подавання з таким ентузіазмом, то чомусь відчуваємо, що це “чудовий спосіб” заварювання, або, що ще гірше, неправильно сприйме нашу пристрасть як натяк на те, що “чай з чаш” “ліпший” за инші методи приготування. Це тільки ще більше віддалятиме вас від істини. Коли ми пропагуємо “чай із чаш”, ми насправді пропагуємо не чаші чи чай як такі, а скоріше стан розуму без розуму, який розвиває подібна практика. Чай із чаш – це вихід за межі індивідуальности, подалі від усіх цих ментальних концепцій, ідей, слів і культури, що оточують чай і світ, заради з’єднання з Природою, яка тече у воді, теплі й листі, а також чистого ставлення до теперішнього моменту через усвідомлення, вільне від будь-якого судження. Навіть і цього вже забагато, адже ідеї “Природи” й “присутности” також стоять на заваді до переживання того, що вони означають. Якщо вже на те пішло, то “чай із чаш” є найгіршим із можливих способів заварювання чаю (або, принаймні, одним із найгірших). Використовуючи майже будь-який стандарт якости – запах, букет, відчуття в роті тощо – можна приготувати будь-який чай у кращий спосіб. У цьому й полягає суть: ми намагаємося обійти ту частину розуму, яка оцінює, розділяє речі на “кращі” й “гірші”, і просто дозволити чаю бути таким, яким він є – ні “занадто гірким”, ні “надто гарячим” чи “надто прохолодним” – без порівнянь і описових прикметників. Жодних сумнівів, будь-яка техніка чи майстерність (ґонфу) допоможе приготувати кращу чашку чаю. Навіть прості поради щодо заварювання, пов’язані з водою чи вибором добре зробленої чашки чи чайника, нададуть вам кращий чай. (Будь-яка техніка формально краща за її відсутність.) Залежно від того, як ви дивитеся на це, “чай із чаш” є трансцендентною відмовою від будь-якої техніки або ж це найгірший спосіб приготування чаю. Хай там як, а пиття чаю з чаш – це свого роду дрейф, блукання повз знання і розуміння заради прогулянки крізь пустельну тишу, щоби пройтися повз свободу та присісти на галявині просто так.
Чим більше ви накопичуєте досвіду й мудрости в заварюванні ліпшого чаю і розвиваєте навички в приготуванні якіснішого настою, тим більше ви усвідомлюєте, що до “чаю з чаш” не можна підходити в такий шлях. Ви навіть не можете порівнювати їх (чай ґонфу та чай із чаш), оскільки насправді порівнювали би порівняльний розум із розумом без порівняння, що, звичайно ж, абсурдно, адже для цього вам довелося би використовувати порівняльний розум. Щоразу, як оцінювальний розум досвідченого чаємана починає оцінювати якість чаю з чаші, а це відбувається тому, що ми звикли до подібного, він або вона бачать лише те, що немає належного посуду, немає техніки, “неправильні” матеріяли, “неправильна” форма та “неправильно, гірше, хибно”… і тоді він або вона змушені просто поступитися “правильним” і “неправильним”, “кращим” і “гіршим” і зрештою прийняти чай таким, яким він є. Подолати цю звичку розуму (оцінювати все й потім припускати, що цінність знаходиться в об’єкті, а не в розумі) є частиною “сутности” чаю з чаш – частиною того, що робить цей чай не лише способом приготування, а й засобом самовдосконалення. (Проте пам’ятайте, що чай із чаш має “сенс” лише на сторінці, а не на практиці).
Одним словом, чай із чаш – це простота, це чай із якомога меншою участю людини. Чай із чаш є найгіршим способом заварювання, настільки поганим, що він узагалі поза конкуренцією. Чай із чаш – це забуття: забуття того, що ми знаємо про чай, що ми знаємо про його заварювання і що ми знаємо про самих себе. Чай із чаш є лише водою, листям і вогнем. І він навіть не буде жодним із того, якщо ви дійсно підете за цими словами зі сторінки й відпустите всі ці ідеї, розчинивши їх у справжній чаші з чаєм…
На жаль, це інтелектуальне дослідження, стаття, яка присвячена історії чаю в чашах, тому нам доведеться використовувати деякі ідеї, концепції та багато слів… Тому, можливо, буде корисно визначити, про що саме ведеться, коли ми говоримо про чай “листя в чаші”.
Чай із листям у чаші є просто способом заварювання, при якому чайний настій (cha tang, 茶湯) не зливають, а споживають його разом із листям, яке плаває/настоюється в ньому. Форма й розмір посудини, що використовується для цього, із часом змінилися, але дух простоти – ні. І чаша все так само залишається найдавнішим способом пиття чаю, а, отже, і його сутністю.
茶 У деяких буддійських традиціях природа будди сприймається як єдине світло із безліччю шляхів, що ведуть до Нього, часто у вигляді статуй або картин. Будда Медицини уособлює собою цілісне здоров’я та зцілення – не лише тіла, а й розуму та духу. Цілющі Будди часто мають синій колір, що відображає легенду про те, як він перетворився на променисте синє світло. Деякі дослідники припускають, що це пов’язано з Шивою і може символізувати прийняття світової отрути в себе. Будда Медицини часто тримає праву руку долонею назовні й указує на землю, часто з квіткою або травою, що росте з неї (на картинах його часто оточують трави). Це вказує на цілющу енергію рослинної медицини навколо нас, яка також виростає з нас, через нас. На колінах його ліва рука тримає чашу, наповнену цілющими травами. Ця чаша нескінченна, завжди повна ліків. Резонує?
продовження: [Далі буде…]
Статтю було надруковано у серпневому числі
часопису ""Всесвітньої Чайної Хатинки"" за 2021 рік.
Українською перекладено спеціяльно для TeaHut.com.ua
