Що таке Живий Чай?
Пуер як його чудовий представник.
Пуер наскрізь просякнуто магією. Корінням він в’ється вниз до самого хребта Землі й через скелі та урвища тягнеться до витоків усіх вод — гірських джерел. Верхівки його дерев повільно кружляють, немов у цьому вальсі прагнуть дістатися до зірок і вкотре знов за тисячі років поспілкуватися із самим Небом. Кожна його клітина, від великої до найменшої, знаходиться в злагоді з мільйонами життів дрібних мікробів. Дивовижно, але їхня співпраця трасформує це листя протягом десятиріч медитацій у все тонші енергії; і чим старіше й мудріше стає чай, тим більше він набирає глибини й досвіду. З усіх цих причин Пуер є чудовим прикладом того, що Майстер Джов Юй називає «справжнім чаєм», і до чого ми тут, у Хатинці Чайного Мудреця, часто звертаємось, як до «Живого чаю». Та пам’ятайте, що майже кожен його різновид або чайний регіон мають свої живі чаї, які зростають і обробляються в злагоді з Духом. Ми лише використовуємо Пуер як приклад і в жодному разі не збираємося що-небудь відкидати чи оцінювати — ми просто хочемо дослідити світ чаю з приводу пошуку листя, що є найсприятливішим на нашому духовному Шляху.
Дивовижні фактори, що роблять Пуер таким унікальним, уже багато разів наводилися. Перш за все, ліси Юньнані, В’єтнаму, М’янми, Лаосу та Східної Індії є батьківщиною всіх чаїв, колискою Ча Дао. Дерева-прабатьки часто дуже давні, віком у сотні чи навіть тисячі років. І своїми старими казками, що передаються від одного покоління до иншого, цими давніми легендами вони вільно поділяться з кожним, хто буде прислухатися і наслідувати Дао. До того ж, води цього регіону, що несуть із собою безліч льодовикових мінералів, спадають униз від великих вартових Гімалаїв, які стережуть Юньнань. А саме листя ще до моменту його збирання вже вкрите мільйонами мікроорганізмів. Чому так, і що, власне, їх пов’язує, ми ніколи не зможемо осягнути…
І коли вже зайшла мова про неможливість розуміння цього, ніколи не позбавляйте себе тої Містерії, адже це найглибший і найбагатіший аспект будь-якого чаю. Ліпше пірнати в глибини Невимовного, ніж брести мілиною чайних описів.
Навчайтеся спілкуватися зі своїми чаями, і вони будуть розмовляти з вами, особливо живі чаї, такі як ці. Реліктові пуерні дерева походять з лісів, що сповнені життям — майже чверть усіх видів рослин і тварин Китаю живуть у них. Їхня вібрація присутня і в цьому чаї, адже самі дерева нескінченно спілкуються з комахами, рослинами, зміями і жабами. Вони поглинають світло сонця, місяця і зірок і перетворюють те нематеріальне на фізичну субстанцію, з якою можемо взаємодіяти й ми. У цьому спілкуванні міститься велике зцілення. «Зцілення» в тому значенні слова, як його розуміють тубільні американці: не як речовина для лікування якогось окремого захворювання, як ми вважаємо на Заході, а швидше як напрям, як освітлення і відкритість розуму.
Коли ми досліджуємо і порівнюємо деякі з менш «живих» виробництв чаю у світі, ми швидше розуміємо, чим є справжній, лікувальний чай, а потоді можемо навчитися дозволяти йому знаходити свій шлях у наші життя й душі. І метою цього є не приниження когось із людей чи вилучення якихось метод, а просування вперед до ще більшої чутливости й чистоти. Завжди будуть чаї, що менш пристосовані для пробудження, і багато з них задовольнятимуть вимоги певних людей чи ситуації. Ми можемо про це поговорити трохи пізніше.
Плантаційний чай розроблявся для промислового виробництва, і це не найкращим чином позначилося на його цілющих властивостях. Рослини, які вирощують на чайних плантаціях, розмножуються здебільшого живцями, а не насінням. Цю методу використовують задля створення стабільної якости продукції, що, як вважають дрібні й великі виробники, очікує від них споживач; і деякі з них цього дійсно досягають. Инші з нас насолоджуються змінами від сезона до сезона, з року в рік, і знаходять задоволення в питаннях до свіжого чаю: «Ну, як там погода? Де були зірки? Яких тварин ти зустрічав, друже, і чому навчився цього року?»
Якась часточка душі втрачається, коли ви клонуєте чай отак. Є в цьому якась неповага і байдужість до індивідуальности самої рослини. Традиційно чайні дерева, як і тварини, були живими істотами. Гарні фармери, як у старі часи, так і зараз, розмовляють зі своїми чаями й знають їх. Часто їх навіть називали якимось ім’ям. Иноді родина давала чайному дереву своє власне прізвище, бо розуміла, що істота, яка забезпечувала їх сотні років, фактично була найдавнішим і найповажнішим членом їхнього роду. Аналогічно селяни впізнають своїх власних свиней у таких невеликих районах на кшталт Юньнані. Вони можуть їм і не давати прізвиська, проте відрізняють їх за особливими ознаками: наприклад, за чорним вухом чи за чимось іще. Схожим чином вони розмовляють з ними, коли вирощують їх роками на своїх подвір’ях. Нині чай і тварини перетворилися на загальні поняття. Вони не мають більше індивідуальности. Зазвичай зараз кажуть «свинина». Якщо ви зазирнете у велике фармерське господарство, то не зможете відрізнити одну свиню від иншої. Так само, коли ви поглянете на чайні плантації, то побачите доладні рядки клонованих чайних кущів, висаджених настільки щільно, що між ними більше немає ніяких відмінностей. Вони більше не «дерева» — живі, індивідуальні істоти; вони тепер «чай» — поняття загальне і концептуалізоване.
Чайним деревам та їхнім родичам знадобилися тисячі років на те, щоби розвинути статеве перехресне обпилкування. Їм дуже важко розмножуватися таким чином — дерева не можуть наблизитися одне до одного задля спаровування, як роблять то люди й тварини. Як наслідок, рослини набули дивних способів, принаджуючи для цього комах, використовуючи вітер тощо. Усе це має підставу. Карл Саґан згадував, що еволюція від безстатевого розмноження до статевого на цій планеті була такою ж значною, як і сам початок життя, бо це надає усім творчим силам Природи можливість стверджувати себе через таку величезну кількість форм. І дещо глибоке та могутнє зникає, коли рослині не дозволяють розмножуватися природно. А в тих різновидів, де це відбувається, народжується потенційна магія, так само як і в людських істот. Тоді кожне дерево є особливим. Безумовно, вони мають деякі схожі риси через спільну генетичну спадковість і однакові умови зростання. Але так само, як і люди, кожне з них має свою цілющу дію, свою власну перспективу, досвід і мудрість.
Чай на плантаціях підрізають і обмежують зростання з метою полегшення його збирання. Проте кожна рослина має якесь своє співвідношення між корінням і кроною, і якщо верхівку обрізають зачасто, коріння починає всихати. Безперечно, незначне підрізання буде на користь більшості рослин — це допомогає їм зростати інтенсивніше, так само як, наприклад, підстригання волосся змушує його краще рости. Та якщо ви будете надмірно обрізати гілля, коренева система зменшиться і внаслідок цього не дозволить рослині глибоко збагачуватися на такі необхідні їй мінерали. Коріння чайних рослин із великим листям доволі розвинене й може сягати десятки метрів углиб. Якщо розгалужене коріння звичайного жита добре висушити й надати йому пласкої форми, то ним можна буде охопити близько 350 миль за периметром. А коріння високих чайних дерев, якщо його викласти в одну лінію, змогло би покрити астрономічну відстань. Чим глибше воно сягає, тим міцніше й стійкіше дерева, і тим потаємніше їхній діялог із Матінкою Землею.
Через те що дуже багато дерев змагаються за обмежені запаси ґрунту, на плантаціях немає місця для инших рослин. Инакше кажучи, чайні дерева конкурують між собою. Уся складність ситуації полягає в тому, що ми не можемо навіть зрозуміти, у яких відносинах знаходиться дерево з усіма комахами, кущами, квітами, зміями та тваринами у найближчому до нього середовищі. Хто може сказати, як впливає на нього той плазун, що живе у нього при корінні? У нас є один чудовий дикий вулон тут, на Тайваню, серед гілля якого у вуликах оселилися бджоли, і вони безумовно впливають на нього. Змушуючи чай зростати в середовищі, що якомога краще сприяє підвищенню його врожайности, ми зневолюємо Природу, а не дотримуємося шляху її Гармонії. І це, зрештою, найгнитючіша хвороба всього людства.
У кітайському письмі «людина», як один із ключів ієрогліфа «чай», підказує нам, що чай, який ми п’ємо — це розмова між людиною і рослинним царством, яке представлено ключем «трава» чи «рослина» вгорі та «деревом» у нижній частині. Природа цього спілкування неймовірно важлива задля якости та життєвости чаю. Тут згадується щось про гроші чи жадобу? Чи мовиться про любов і зцілення? І чи розмовляє фармер зі своїми деревами взагалі? Повага присутня в їхніх бесідах? Задля створення так званих «живих» або «мертвих» чаїв усе це постає життєво необхідними питаннями. Якби ви поцікавилися в справжнього знавця чаю, коли він збирав своє листя, то він мав би відповісти: «Тоді, коли воно було готове для збирання.» І стільки, скільки дозволила Природа. Людина з розкритими обіймами з удячністю очікує біля чайного дерева, як намальовано на 3-и тисячолітніх печерних малюнках у Юньнані, схиляється і в побожності приймає те, що Вона їй дарує. Та в сучасному світі ми зайняті тим, що вимагаємо від Природи виконання своїх забаганок. Володарю плантації необхідно отримати 500 кг з ділянки на рік, і на менше він не погодиться. Якщо дерева не дають стільки, він просто корчує їх і замінює їхніми ж власними клонами. Звісна річ, Матінка Земля все надає і надає своїм користолюбним синам і дочкам, з любови віддає останні краплини життя, навіть ціною свого власного.
Проте й зі справжніми, живими чаями існує деяка проблема: вони можуть бути виготовлені у достатній кількості тільки для задоволення дуже обмеженого кола чайних шанувальників. Якби вони всі були зі старих дерев, що розмножуються насінням, инакше зростали, і їх би правильно виготовляли, то в чайному світі не існувало б такої нагальної потреби в них. Ось чому нам так само необхідний і деякий плантаційний чай. Із багатьма речами в сучасному житті доводиться примирятися. Пошук компромісу — частина життя в кожну його мить. Та все ж десь нам необхідно провести межу. Для нас такою стане те, чим саме фармери угноюють землю на своїх плантаціях. Так, через те що достатньо велика кількість дерев знаходиться на обмеженій території, їх необхідно чимось підгодовувати. При вирощуванні чаю ми підтримуємо використання органічних добрив і утримуємося від гербіцидів і пестицидів. Подібні органічні чаї є набагато гармонійнішими та не викликають такого руйнування навколишнього середовища. Отрутохемікати, що використовуються на високогоряних чайних плантаціях, потрапляють до ґрунтових вод і стікають униз, у наслідок чого спричиняють значні руйнування.
Пам’ятайте, цю проблему не вирішити, якщо ви будете просто виказувати своє незадоволення. Першими жертвами цих хемікатів стають самі ж фармери. Один з найпалкіших прихильників органічного чаю на Тайваню поширює його через те, що його батько загинув від отруєння пестицидами. І подібні випадки можна знайти деинде. Ми просуваємося вперед шляхом долучення, а не через виключення, швидше шляхом просвіти й позитивности, ніж через негативність. Иншими словами, допомагайте розвивати позитив і навчайтеся від негатива.
Нам необхідно підтримувати й сприяти поширенню чистого, збалансованого плантаційного чаю, щоби люди в усьому світі могли їм насолоджуватися. Такий чай теж має цілющі властивості й повинен потрапити до тих з нас, хто збирається використовувати його подібним чином. Йому необхідно багато чому навчити нас, розповісти про наше походження і про те, що знаходиться по той бік.
Най листя розкривається, кружляючи в настої під ритми бога-барабана у ваших грудях. Най їхні давні легенди розгортаються разом із звоями диму від вугілля, що тріскотить серед Спокою. І най вони перенесуть вас у ту відлюдну гірську пустинь, що знаходиться десь глибоко всередині вас…
Статтю було надруковано під назвою “Що таке Живий Чай?“
у другому числі часопису “Global Tea Hut” у березні 2012 року.
Українською перекладено спеціяльно для TeaHut.com.ua
