Тецубіни.

Користування і догляд

Дзон Юе

Вступ

Протягом останніх кількох років використання японських чавунних чайників для води в процесі заварювання чаю стало надзвичайно модним серед тайваньських чаєлюбів. Тецубіни тепер можна побачити на багатьох дегустаціях та презентаціях чайної церемонії. Вони стали невід’ємною частиною сучасної тайванської чайної культури, у якій існує поширена думка, що використання цих уславлених часом чайників у процесі заварювання покращує як колір, так і смак чаю. Незалежно від того, правда це чи ні, та антична особливість, яка з часом виникає завдяки поєднанню текстури та дизайну візерунка з поволокою іржі на добре доглянутому тецубіні, справді зачаровує.

Проте як саме доглядати за цими чавунними чайниками? Подібні питання, напевно, виникають у багатьох чаєлюбів. Раніше ми вже розповідали про розвиток і історію тецубінів, а також про тісний зв’язок між ними та японськими казанами (кама). Оскільки вони дуже схожі, за тецубінами й кама доглядають практично однаково. У японській чайній церемонії існує набір технік догляду за кама, які, зрештою, варті нашої уваги. Про догляд за подібним чайним начинням інформації серед тайванських любителів чаю дуже мало, проте популяризується багато технік, деякі з яких можуть бути непридатними. З огляду на ці факти, я спробую узагальнити практики щодо догляду та поводження з тецубінами, які використовуються в японській чайній церемонії або про які мені розповідали самі виробники чайників. Задля цього я спиратимусь на свої дослідження японської церемонії, а також на літературу про тецубіни й кама.

Тецубіни та іржа

Японські чайники зазвичай виготовляються з чавуну. Під час війни для їх виробництва подекуди використовувався алюміній, проте основним метеріялом для більшости тецубінів усе одно є чавун. Оскільки для кип’ятіння води тецубіни та кама ставлять безпосередньо на вогонь, вони можуть зазнавати пошкоджень легше за инші види чайного посуду. Серед чаґама, зібраних і розміщених у основних японських музеях, деякі були виготовлені до періоду Едо (1603-1867 рр.). Багато з них були відремонтовані або відреставровані після тривалого терміну служби. Хоча історія тецубінів не така довга, як історія кама, більшість із них, вік яких може налічувати понад сто років, мають ті чи инші пошкодження. Очевидно, що й тецубіни, і кама доволі вразливі, і найімовірнішою причиною таких пошкоджень є іржа.

Ранні кама й тецубіни переважно виготовлялися із залізної руди, відомої як сатецу (satetsu, «залізний пісок»). Однак після періоду Мейдзі (1868-1911 рр.) її запаси значно поменшали, і багато ливарних заводів перейшли на використання відносно недорогої залізної руди, що експортувалася із західних країн. За зовнішнім виглядом важко відрізнити чайники, виготовлені з цих двох видів сировини, проте широко вважається, що чайники, виготовлені з традиційних матеріалів сатецу, стійкіші до утворення іржі. Усі ці чайники виготовлені із заліза, тому з часом вони окиснюються і покриваються іржею, але якщо за тецубіном добре доглядати, іржа на його поверхні може надати йому простої краси й невимовного стилю. Щоби досягти такого результату, необхідно приділяти увагу догляду за ним.

Використання тецубінів

У багатьох японських працях згадується, що перед використанням нового чавунного чайника слід спочатку покласти в нього невелику кількість чайного листя, загорнутого в тканину, і прокип’ятити протягом приблизно десяти хвилин. Чайні таніни та розчинна частка заліза сприяють утворенню на його стінках таніново-залізної мембрани, яка запобігає утворенню іржі всередині нього. Нові чайники треба використовувати щодня, щоб осад швидко накопичувався, однак після використання їх необхідно повністю висушувати.

Червоні плями іржі зазвичай починають з’являтися на внутрішній поверхні чайника приблизно за п’ять днів, а десь через десять днів з’являється білий осад. Однак кожен чайник неповторний, і утворення осаду варіюється. Після багатьох років використання внутрішня частина деяких чайників стає червоною. Це не визнають за проблему, якщо кип’ячена вода залишається прозорою, тому, якщо ви знайшли такий чайник, не викидайте його і не вважайте, що іржу потрібно витирати або вимивати.

Під час звичайного використання після приготування чаю в чайнику не повинно залишатися води. Після чаювання залишки гарячої води слід вилити, а внутрішню частину чайника добре просушити. Не кваптеся накривати його кришкою. Якщо зробити це одразу, пара, що залишилася всередині, зі зниженням температури перетворюватиметься на воду на внутрішній поверхні та сприятиме утворенню іржі. Кришку можна витерти насухо ганчіркою. Зазвичай, якщо тецубін використовується щодня, то її можна покласти на чайник після того, як він простояв ніч. Якщо тецубін не використовується регулярно, його слід витримати приблизно три дні, перш ніж покласти назад у коробку для зберігання. Крім того, не витирайте внутрішню частину ганчіркою або щіткою і не мийте милом чи иншими мийними засобами.

Якщо ви використовуєте старий тецубін, спочатку всередині може бути іржа або іржаві плями. З ними слід поступити так, як описано вище: прокип’ятіть чайник із чайним листям. Потім кілька разів закип’ятіть у ньому звичайну воду, поки вона не стане прозорою. Після цього чайник готовий до використання.

Догляд за тецубінами

Найпростіший спосіб щоденного догляду за тецубіном – обробити після використання всю зовнішню поверхню теплою водою і залишити до повного висихання. На вступному занятті з навчання чайній церемонії, коли вода закипала в чайнику, ми иноді використовували шмату теплої вологої тканини, щоби обережно накрити або витерти стінки чайника. Проте, за деякими згадками, волога ганчірка навпаки може иноді пошкодити візерунки та оздоблення чайника. Тому я раджу просто облити поверхню теплою водою. Ба більше, деякі виробники залізного посуду Намбу описують, як доглядати за зовнішньою поверхнею тецубіна у своїх інструкціях з експлуатації. Зокрема, коли чайник ще трохи теплий, можна обережно протерти його зовнішню поверхню шматою тканини, змоченої в чайному настої. Подібне періодичне протирання може залишити унікальні відтінки на корпусі чайника. Та оскільки чайний настій легко вступає в реакцію із залізом тецубіна, такий догляд слід проводити якомога рівномірніше, щоб уникнути перепадів кольору.

Під час навчання чайній церемонії інструктор неодноразово попереджав нас, щоби ми не торкалися казана руками. Це було пов’язано з тим, що жир на наших руках може залишати на ньому масні сліди чи зайвий бруд. Тому ми використовували щипці й кільця, коли брали їх у руки. Це попередження також стосується поводження з тецубінами. Зрештою, дотик може призвести до появи іржі або зміни відтінку, а також вплинути на красу візерунків і орнаментів чайника. Ще слід зазначити, що багато людей, доглядаючи за тецубіном, наносять на нього шар рослинної олії чи инших видів жиру, щоби зберегти його красу. Нанесення олії корисно для надання поверхні яскравости та унікального привабливого шарму. Однак при цьому поверхня тецубіна може пошкодитися, вбирати бруд і, як наслідок, іржавіти. Иноді, коли чайник нагрівається, проникнення жиру всередину може призвести до забруднення води. Тому я не радив би вам застосовувати подібний спосіб догляду.

Ще одне нагадування: під час користування тецубіном не слід вдаватися до мийних засобів або щіток для очищення внутрішніх стінок. Надмірне використання подібних засобів може зруйнувати внутрішній шар стінок чайника, які спочатку були оброблені для захисту від іржі. Зазвичай для внутрішньої частини чайника достатньо просто намочити й промити її чистою водою. Проте якщо це старий тецубін із сильною іржею всередині, на поверхні води можуть з’являтися оліїсті плями, а сама вона при кип’ятінні може набувати жовтувато-іржавого кольору. Щоби вирішити подібні проблеми, теоретично, краще звернутися до фахівця з тецубінів, щоби він повторно обробив внутрішню частину чайника для стійкости до іржі. Проте на Тайвані дуже важко знайти таких фахівців. За словами деяких японських колекціонерів, для видалення внутрішньої іржі можна використовувати певні щітки. Після цього необхідно кілька разів поварити чай, а потім закип’ятити чисту воду, щоб утворилася стійка до іржі мембрана всередині. Цю методу варто взяти до уваги.

Тецубіни й водний осад

Вищезазначені інструкції можна вважати загальними знаннями про використання тецубінів. Але чайні шанувальники можуть задаватися питанням: чому після декількох років використання всередині чайника не утворюється осад? Під час подорожі до Японії я провів низку експериментів, використовуючи різні джерела води, обрані для кип’ятіння в тецубіні. Лише через тиждень після експериментів я побачив утворення осаду для певного виду води.

Проблема полягає у визначенні, який саме тип води залишає осад. Одне можна сказати напевно: при використанні водопровідної води для дослідів утворення осаду не спостерігалося. Згідно з моїми висновками, єдиною водою, здатною залишати осад, виявилася питна вода з криниці або ґрунтова вода. На жаль, аналіз якости води для експериментів був недоступний. Загалом, будь-які відповідні наукові дані були би корисними для майбутнього обслуговування тецубінів.

Цікаво також дізнатися, що під час експериментів всередині тецубіна не утворилися плями іржі. Натомість на початку з’явилася речовина, схожа на білий шовк, а приблизно через тиждень внутрішню поверхню вкрив тонкий шар водного осаду. Крім того, залежно від походження тецубіна або майстра, ефекти також різняться. Для досліду я використовував тецубін від Дзуюн із Кіото, чаґама від Арісака з Моріоки та тецубін від родини Кічіемон, під час якого Дзуюн утворив шар білого водного осаду, тоді як тецубін від Кічіемон не мав подібної реакції.

Можливо деякі люди стверджуватимуть, що осад у воді, який з’являється після кип’ятіння, шкідливий для здоров’я. Загалом, утворення осаду від води є корисним для тецубіна, оскільки він запобігає появі іржі та покращує смак води. Через це необхідно ретельно підбирати певний вид води для кип’ятіння в чайнику, адже, з одного боку, це важливо для аромату чаю та приємного посмаку, а з иншого боку, для догляду за ним.

Я сподіваюся, що наведена вище інформація стане корисним довідником для шанувальників чаю щодо догляду за тецубіном, і що всі читачі з часом готуватимуть все приємніший настій завдяки поєднанню текстури, орнаменту та чарівного відтінку іржі, яких чайник набуває з роками.

Стаття виходила в 13 числі
тайванського часопису “Мистецтво Чаю”

Українською перекладено спеціяльно для TeaHut.com.ua