Питання і відповіді.
Осінь, 2023 рік
Перелік питань:
- Коли мова заходить про Дзен і Чай, як можна описати або визначити Дзен?
- Що відрізняє або робить чай особливим у порівнянні з иншими рослинами?
- Коли я відвідував штаб-квартиру “Всесвітньої Чайної Хатинки”, я звернув увагу на те, як ретельно облаштована ваша кімната для зберігання чаю. А як найліпше зберігати його вдома?
- Порадьте, будь ласка, як пити гарячий чай, щоби не обпікати рота? Чи можна його сьорбати?
- Скільки чаю треба класти в чайник, особливо у великі чайники з бічною ручкою?
- Якою є чайна культура на Тайвані?
- Коли мова заходить про Дзен і Чай, як можна описати або визначити Дзен?
Намагатися дати визначення Дзену – наче намагатися зловити вітер у долоні: будь-яке концептуальне розуміння, яке, як вам здається, ви маєте, не є ним. Але ви просили “визначення”, тож потерши носа й підморгнувши, почухавши потилицю і напруживши мізки, ось воно: англійське слово “Дзен” походить від японського, яке було транслітерацією китайського слова “Чань (禪)”, і яке на півдні вимовляється як “Цань”, де багато перших японських ченців, які мандрували до Китаю, навчалися і поверталися потім із буддизмом назад до Японії. Почувши це “Цань”, японські манахи вимовляли його як “Дзен”. Проте, щоби представити сутність Дзену, ми повинні простежити етимологію ще на один крок назад, оскільки “Чань” – це також транслітерація санскритського слова “дг’яна”. “Дг’яна” – глибоке слово, із безліччю широких значень, однак у найпростішій формі воно означає “медитативний розум”, тобто розум, розвинений у медитативній практиці, иншими словами. Отже, Дзен – це медитація. Це розум, спосіб бачення. І з моменту свого народження Дзен прагнув передавати цей розум від учителя до учня, розуміючи, що метода не така вже й важлива, як бачення. Це також співзвучно з ученням Будди, який часто порівнював свій спосіб практики з плотом, натякавши на те, що як тільки людина досягне иншого берега, пліт їй більше не потрібен. Ми маємо пам’ятати, що порівняно з тими тисячолітніми буддійськими практиками, які дійшли до нас, “Буддизм” є західним словом і дуже сучасним. Дзен – це розум, спосіб бачення, який має бути переданий і розвинений. Дзен, таким чином, зосереджується на особистій реалізації. Насправді кажуть, що він почався тоді, коли Будда підняв квітку лотоса й великий Махакашьяпа зрозумів його “вчення”, усміхнувшись. Це усвідомлення є способом бачення, оком істини. Великий майстер Доґен Дзендзі назвав це “істинним оком дгарми”. Не існує пояснень, які допоможуть нам опинитися в дзенському розумі, щоби “побачити речі такими, якими вони є в реальності” – те, що японською називається “кенсьо” (кит. дзянь сін, jian xing, 見性). Насправді більшість пояснень і концепцій, ідеологій і доктрин стають цьому на заваді. Ідеологія залучає мислення і жертвує здатністю пристосовуватися. Так вона закриває двері до живої мудрости теперішнього моменту. Замість того щоби приймати на віру, припиніть недовіру. Форма існує не для заміни живого дихання, а скоріше для того, щоби розширити його можливості, навчаючи тіло бути готовим і дозволяючи нам виражати вищу форму життя в цьому моменті – ту, у якій Усеосяжне працює через нас, беручи участь у нашому внутрішньому житті й наших зовнішніх проявах. Замість цих намагань описати чи визначити Дзен, просто живіть ним. Істина у вас самих і в чаші. Може тоді відповіддю чадзінів на питання “Що таке Дзен?” буде оця чаша з чаєм. Можливо, така чаша принесе кенсьо тому, хто її отримає, і він, як і Махакашьяпа, усміхнеться.
- Що відрізняє або робить чай особливим у порівнянні з иншими рослинами?
Про це можна й треба писати книги. Звісно, багато хто вже це робив, проте вся книгозбірня з них так і не може підступитися… Існують версії, одна з яких легше засвоюється, а друга – погано перетравлюється. Під “тою, що легше засвоюється”, ми вбачаємо раціональну або логічну – таку, що легко сприймається розумом. Засвоювана версія полягає в тому, що ця рослина містить складний набір близько сотні фітохемічних речовин, пов’язаних із самопочуттям і приємними ароматами та смаками. Чай також має довгу історію і багату культуру, що оточує його, разом із століттями релігії, філософії, мистецтва, реместв та багато чого иншого. Таким чином, світ чаю цікавий і веде до вивчення, практики, оцінки мистецтва, естетики й навіть медитативної духовности та церемоній. У чаї є багато такого, що можна полюбити. Більш неперетравлювана, нелогічна (романтична/міфопоетична) відповідь залишає позаду низини всіх значень, концепцій і творінь (культуру), які ми, люди, написали на чаї, і прямує вгору повз низько розташовані хмари, щоби перетнути вершини, які підносяться над “світом праху”. У цій версії чай є аватаром любови. Він – духовний учитель, представник рослинного світу, чия роль полягає в тому, щоби зцілювати нас, нагадуючи про абсолютну істину, яку ми знаємо від народження: що розділеність – це ілюзія, і ми є одне ціле.
- Коли я відвідував штаб-квартиру “Всесвітньої Чайної Хатинки”, я звернув увагу на те, як ретельно облаштована ваша кімната для зберігання чаю. А як найліпше зберігати його вдома?
Чудове питання! Ми присвятили багато часу й енергії дослідженню та експериментуванню з різними способами зберігання чаю і вклали багато зусиль у побудову найкращого сховища, яке ми тільки можемо створити, та це все через необхідність зберігання великої кількости дорогоцінного листя. Удома більшість людей має його значно менше, і тому їм нема потреби витрачати стільки часу або проводити експерименти, на які можуть знадобитися роки, щоби побачити результати. Тим не менш, є кілька загальних порад, які ми можемо запропонувати вам, але вам доведеться адаптуватися до своєї ситуації і простору. По-перше, чай слід зберігати в прохолодному, чистому і темному місці. Ми хочемо, щоби температура була якомога стабільнішою, тому найкраще, якщо це буде прохолодне темне місце. Воно має бути чистим і без сторонніх запахів. Із цих причин кухня часто є жахливим місцем для зберігання чаю, оскільки вона сповнена ароматів приготування їжі, спецій та инших запахів. Чай дуже чутливий і починає пахнути й смакувати тим, що міститься поруч. Через це, за можливости, найкраще зберігати різні його групи окремо одну від одної, навіть якщо це ізольована полиця. З нашого досвіду, Шу пуер є найгіршим винуватцем, і коли він молодий, то може достатньо впливати на инші види чаю через свій сильний, різкий “аромат буртування” (проблема меншає, коли він “пом’якшується” з віком). Тому найкраще, якщо всі чаї зберігаються окремо. Нарешті, темні чаї, такі як Шен пуери й чорні (хейча), потребують вологости й притоку свіжого повітря, оскільки вони продовжують ферментуватися і окислюватися після виробництва. Певною мірою це також стосується і Дяньхонів. Якщо вони зберігаються в чайницях, глина повинна бути пористою, а кришка прилягати не щільно. Ви можете використовувати тканину з мотузкою для кришки або просто прокласти тканину поміж кришкою і корпусом банки, щоби збільшити отвір. Зазвичай ми заповнюємо простір між чаєм і кришкою (якщо вона є) рисовим папером, щоби зменшити вологість, однак ми живемо на Тайвані. “Ідеальної вологости” не існує, проте мудрість традиції говорить, що вона повинна бути близько 65% для цих чаїв. Ароматні червоні чаї та вулони, з иншого боку, найкраще зберігати в добре закритих, непористих банках. Для цього чудово підходять порцелянові чайниці зі щільними кришками, тому для тривалого зберігання намагайтеся використовувати їх. Нехай ваш чай стає мудрішим і смачнішим і приносить вам і вашим близьким багато років радости!
- Порадьте, будь ласка, як пити гарячий чай, щоби не обпікати рота? Чи можна його сьорбати?
Оце ви потішили! Насміялися досхочу… Існує три види сьорбання, як таких. Перший – це коли ми сильно всмоктуємо чай із чашки або чаші. Для нас це не найкращий спосіб, оскільки він руйнує його структуру, впливаючи на “відчуття в роті” (口感, cou gan). Текстура дуже важлива для нас, проте деякі чадзіни надають перевагу запахам та иноді отримують задоволення від спотворення структури, оскільки так вони отримують більш виражений первинний аромат. У деяких традиціях чайні любителі “насичують повітрям” настій, сьорбаючи його в роті, що є другим видом. Ми так не робимо, оскільки, за нашими відчуттями, первинний аромат хоч і стає яскравішим, вторинні й третинні аромати потім складніше оцінювати. Значно важливіше те, що втрачається цілісність, їхня гармонія. Також, як уже згадувалося, порушується текстура, що змінює не тільки сприйняття чаю, а й те, що відбувається з ним після того, як він ковтається і потрапляє в наше фізичне тіло й тонкі тіла (Ці). Проте якщо ви сильно любите аромати, подібна аерація може зробити ваше чаювання приємнішим. І нарешті, третій тип сьорбання – це природне, звичайне, яке ми робимо тому, що чай гарячий. Ми намагаємося не робити цього навмисно, а дозволяти йому ставатися природно. У деяких культурах сьорбання виказує вдячність, даючи зрозуміти господареві, що ви насолоджуєтеся їжею або чаєм. Тож сьорбайте. Таблички “Сьорбати дозволено!” слід повісити скрізь, де проходять тихі чайні церемонії!
- Скільки чаю треба класти в чайник, особливо у великі чайники з бічною ручкою?
Це доволі сильно залежить від самого чаю та розміру чайника. Деяке листя щільно спресоване й надто розкривається, инше – легке й пухнасте, і те, що на вигляд здається надмірним, насправді виявляється не так вже й багато. Ми пропонуємо вчитися цьому через практику та інтуїцію, а не покладатися на ваги чи инші пристрої. Коли технології роблять все за нас, нам ніколи не доводиться залагоджувати поточні проблеми в реальному часі, і так само ми не зростаємо. У чаюванні не буває помилок, лише уроки. Вчіться на тому, що відбувається, і ви ставатимете кращими. Що ще важливіше, покладаючись на себе – свої вміння та інтуїцію – ви розвинете навички, які залишаться з вами назавжди. Однак у процесі навчання єдина річ, яку ми не радимо вам робити – це подавати гостям на вечірках незнайомі чаї (якщо, звісно, не йдеться про те, щоб випити якийсь новий сорт чаю з друзями). Иншими словами, ми проводимо всі свої експерименти перед тим, як подавати чай гостям, щоби добре знати й правильно готувати його для них, особливо у випадку формальної церемонії. Це схоже на те, як ми зазвичай не експериментуємо з новими стравами чи рецептами, коли влаштовуємо офіційну вечерю, а готуємо наше “знамените карі”, яке, на нашу думку, уміємо добре готувати, надаючи нашим гостям найкраще, що ми можемо їм запропонувати. Таким чином, ми вшановуємо своїх гостей і саму нагоду – єдиний шанс цієї зустрічі.
- Якою є чайна культура на Тайвані?
Якщо одним словом: багата. На це питання дуже складно відповісти. Здалеку може здатися, що існує щось однорідне під назвою “тайванська чайна культура”, але коли ви опиняєтеся на місці, то бачите, що існує незліченна кількість метод заварювання, ідей і способів приготування чаю, і дуже мало чогось такого, що є достатньо послідовним або уніфікованим, щоби вкласти це в один термін чи поняття. У нашому літньому числі ми опублікували статтю одного з очільників чайної культури Тайваню, Хе Дзяньшена (He Jiansheng, 何健生), під назвою “Вказівник до чогось більшого”. У ній він розповідає про те, що значна частина чайної культури відбувається в приватному просторі, тому мандруючи містом по чайних крамницях і будинках, ви бачитимете лише верхівку величезного чайного айсберга – усього того, що відбувається в приватних просторах навколо. На Тайвані існує широкий спектр яскравої та глибокої чайної культури: від складних релігій, побудованих навколо чаю, до однієї з найбільших у світі індустрій швидкого та солодкого чаю боба (також відомого як “бульбашковий чай”). Є люди, які практикують чайне мистецтво, зі складними часі та детальними і дуже шаблонними суворими правилами/настановами щодо заварювання, а є ті, хто робить це відкрито й невимушено, вільно та неструктуровано. Є школи, де навчають дуже суворим і формальним методам, а є фармери та магазини, де чайник ставлять у чахай і дають йому самому стікати. Є просте, неприкрашене чаювання дідусів чи фармерів на вулиці під солом’яними дахами, а є дуже вишукані, вигадливі чайні кімнати, наповнені рідкісними й дорогоцінними сортами чаю та антикварним посудом, що коштує цілий статок. Дехто з чаєманів тут є екологічними хрестоносцями, а инші зовсім не переймаються питаннями чистоти навколишнього середовища. Манахи й манахині навчають чаю як медитації, а хтось просто насолоджується його чуттєвою стороною, часто супроводжуючи свої чайні дослідження вивченням пахощів, квітів та инших видів мистецтва – поєднують їх для створення чудових чайних сцен. Існує ціла плеяда чайних науковців, які глибоко вивчають чай, досліджуючи його минуле й сьогодення. Багато з них ми публікуємо на сторінках нашого часопису. А також існує все те, що знаходиться поміж ними, і безліч инших напрямків, про які ми тут не згадали. І кожна концепція, ідея, спосіб чи метода обговорюються і дискутуються, а тренди з’являються і зникають. Ці розмови часто бувають гарячими, оскільки люди тут дуже люблять чай. Тому так мало послідовности. А втім, є одна спільна риса, яка проходить крізь усе це – любов до чаю. Крім того, ми виявили, що незалежно від їхнього ставлення до чаю, чайні люди Тайваню та инших країн майже завжди гостинні й щиросердно добрі. Чай сам по собі відкриває серце, а Чайний Дух розпізнає своє. Мудрість об’єднує нас там, де наш розум роз’єднує, як усередині нас самих, так і по відношенню до инших. Внутрішня цілісність – це ворота до головної артерії в нашому центрі, де розділення є ілюзією. Завдяки чаю ми можемо вислухати різні підходи й відпустити “краще” чи “гірше”. Не існує “правильного” способу його приготування. Робіть його з усією своєю щиросердністю, і ми зустрінемося з вами там!
Ці “питання і відповіді” були надруковані в осінньому числі
часопису “Всесвітньої Чайної Хатинки” за 2023 рік.
Українською перекладено спеціяльно для TeaHut.com.ua
