Питання і відповіді.
Осінь, 2024 рік
Перелік питань:
- Чим корисна музика для нашої чайної практики?
- Чим саме музика сприяє чаюванню, чого не може зробити тиша?
- Чим музика для «Чаю з чаш» відрізняється від музики для «Чаю ґонфу»? Чи є взагалі якась різниця і чому?
- Я так часто читаю, що чай найкраще п’ється в тиші, проте зазвичай мені некомфортно пити його без музики. Я роблю щось не так?
- Чи слід при підборі музики обирати альбом, тривалість якого приблизно відповідає тривалості чаювання?
- Що робити, коли альбом закінчується раніше, ніж завершується чаювання? Чи варто продовжувати церемонію, чи, можливо, зупинитися, щоби обрати инший альбом?
- Коли найкраще вмикати музику під час чаювання, якщо ви вирішили поставити її? Коли гості сідають, до чи після того, як ви вклонитеся їм, чи вже після того, як посуд для чаювання буде вимито й прогріто?
- Чим корисна музика для нашої чайної практики?
Музика та чай — дуже давні друзі. Колись у давнину Чадзіни чаювали біля річок, у своїх майстернях або серед бамбукових гаїв, беручи із собою ґуцінь (古琴), щоби слухати неземні звуки, які допомагали заспокоїтися та створювали атмосферу, сприятливу для насолоди чаєм. Певні різновиди музики вмиротворюють нас і допомагають зосередитися, сприяючи чудовому чайному досвіду. Музика також може створювати затишну атмосферу для тих, хто настільки звик до сучасного життя в стресі, що в моменти тиші почувають себе некомфортно. Музика, що сприяє чаюванню, як-от ґуцінь, глибоко резонує з чайним настоєм. Як рідина, чай утворює тимчасові структури, на які сильно впливає спосіб його приготування, оточення і навіть настрій того, хто його заварює. Звук, безсумнівно, впливає на Ці чаю разом із його структурою. Хаотична музика або звук не тільки роблять настій грубим, а й порушують спокій розуму того, хто його заварює, та вносять безлад, що змінює потік чаю, а отже, і його структуру та енергію. І навпаки, коли оточення, і музика включно, заспокоює нас, енергія звуку зберігає гладку й збалансовану структуру настою та сприяє спокійному усвідомленню в того, хто заварює чай — найвпливовішого елемента в чаші чи чашці.
Попри вельми шанований нами старовинний вислів, що «на чаюваннях знаходиш друзів (以茶會友)», найкращі чаї смакують саме в тиші. І хоч тиша має свою власну музику (як-от шум дощу чи співи пташок), поняття «тиша» може включати й музичний супровід, якщо під тишею ми вбачаємо спокій і відсутність розмов. Розмови за чаєм із друзями — це чудово. Ми робимо це постійно, як, не сумніваємося, і ви. Сподіваємося, що такі розмови природно оселятимуться в серці й створюватимуть міцніший зв’язок і товариські почуття, щоби ми виходили з-за чайного столу з відчуттям тепла, маючи глибші дружбу й любов за ті, з якими сідали. Однак люди є люди. Ми прив’язуємося до ідей, утілених у слова, і легко впадаємо в суперечки, внутрішні чи зовнішні — формуємо думки, намагаємося переконати инших у своїх поглядах тощо, і все це порушує спілкування та зв’язок. Крім того, навіть коли розмова є здоровою та корисною, вона заважає тому, хто заварює, повністю зосередитися та готувати чай із цілковитою усвідомленістю (якщо тільки його вправність не є справді дуже високою).
Розмова також заважає нам по-справжньому оцінити чай. Спробуйте попити той, що вам добре знайомий, у тиші й, можливо, ви помітите в ньому те, чого раніше ніколи не відчували — те, що було там весь час, однак ваш розум не був достатньо чутливим, оскільки був зайнятий гонитвою за думками. Коли ми заспокоюємося, чай розкриває глибші смаки, аромати, відчуття в роті, енергії, і наше сприйняття його поглиблюється. Завдяки цьому ми також навчаємося мистецтву спокою та усвідомлености — інструменти, які ми можемо застосовувати в инших сферах свого життя.
Вмикаючи заспокійливу музику, ми спонукаємо себе відкласти инші фактори, що нас відволікають, і слухати, замість того щоби продовжувати розмови. Це допомагає створити належну атмосферу, від якої погляд переноситься на внутрішні відчуття та приділяється більше уваги серцю-розуму — простору, де чай стає нами, а ми, завдяки чаю, повертаємося до Природи. Коли все відпускається, то можна доторкнутися до початку речей — до того, що передує розрізненню і відчуттю відокремлености. Це простір, у якому наша свідомість і це виключне дихання вплітаються в тканину Всесвіту. Тоді ми розплющуємо очі й чітко бачимо кеншьо нашого співбуття — що ми є сплетенням світу й усе, що ми переживаємо, є Розумом. Тоді суб’єкт і об’єкт, чай і чаша, музика й ми — усе це одна мелодія.
- Чим саме музика сприяє чаюванню, чого не може надати тиша?
У абсолютному сенсі немає нічого такого, що могла б зробити музика, а тиша — ні. Тиша сама по собі є формою музики. Звук присутній завжди. Навіть сама кімната має свій звук, а світ постійно рухається, як і його звукові хвилі. Навчитися слухати ми можемо будь-де. Мовчазне чаювання — особливе блаженство. У житті більшости з нас надто багато шуму, і ми перебуваємо під шквалом фонової музики посеред вулиць, у магазинах тощо. Ми постійно омиваємося какофонією штучних звуків. Час, проведений разом або наодинці без слів — це чудова нагода дозволити зовнішній тиші нагадати нам про внутрішній спокій. Як і порожнеча, тиша — це не відсутність звуку. Це дуже насичений і багатозначний простір, сповнений потенційних можливостей. Це безформне, з якого форма й постає. Та це також безформне всередині форми, оскільки тиша, яку ми культивуємо, знаходиться в центрі шуму. Навіть коли шуми втручаються в наш простір, у той момент, коли ми переходимо від зовнішньої тиші до внутрішнього спокою, ми маємо тишу, що доступна нам будь-де — навіть у великому шумі. Зовнішня тиша корисна, але вона тендітна й минуща. Навіть найспокійніша тиша гірського усамітнення, глибока, як старий колодязь, що наповнив тисячі чаш, може бути порушена. Завдання цієї тиші — привести нас до дзеркально глибокої тиші в нашому серці-розумі, яка є тишею в самому серці форми, незалежно від того, наскільки галасливим стає світ.
Ми майже завжди обираємо тишу, коли подаємо чай гостям. Ми знаємо, що в житті сучасних людей надто багато шуму, і їм потрібне тихе, спокійне оточення, яке допоможе їм звернутися до внутрішнього спокою. Щодо музики, то перше питання під час підготовки часі завжди має бути наступним: вмикати чи не вмикати її, а не який альбом обрати. Які ж тоді критерії вибору музики замість тиші? Для нас головна причина вибору музики під час подавання чаю — це усвідомлення, що нашим гостям може знадобитися її додаткова заохочувальна допомога, щоби заспокоїтися та досягти медитативного стану, або коли ми хочемо сприяти відчуттю подорожі — емоційному катарсису. Чай та музика разом часто допомагають активізувати чайну енергію. Коли Ці рухається тілом, вона може проривати блокади та сприяти катарсису. Иноді люди сміються чи плачуть (або й те, і инше), а потім залишають простір, відчуваючи очищення та зцілення. Тому коли нам потрібна допомога у створенні м’якого, спокійного простору для групи, яка, можливо, відчуває, як каже наш учитель, «свербіння» від сучасного життя з мобільними телефонами, ми використовуємо музику. Також коли ми хочемо провести чаювання як шаманську сесію і подорож або вивільнити енергію, то теж можемо обрати музику.
Якщо ми обираємо музику, коли п’ємо чай наодинці, це може бути з тих самих причин, що наведені вище — створити атмосферу спокою чи пережити катарсис — хоча инколи ми просто хочемо послухати музику. Як ми вже неодноразово обговорювали на цих сторінках, велику радість приносить поєднання чаю з тим, що ми вважаємо найвищим мистецтвом — коли ми несемося на хвилях прекрасної музики, а чайник і чаша стають нашим кораблем. Пиття чаю та прослуховування музики спонукають нас навчитися справді слухати. Сьогодні велика частина музики є лише фоновим шумом, який ми постійно чуємо. Слухання — це слухання плюс увага. Це є глибшим і тоншим. Такий активний спосіб бути пасивним — отримувати енергію. У такий шлях це різновид медитації, подібний до чаювання. Сучасні вчені припускають, що мова походить від музики. Ритм — також наш перший досвід на цьому рівні, наприклад, у вигляді серцебиття нашої матері. Це чудовий спосіб полюбити діяльність, яка не має наміру, не має цілі й не має кінця. Найшвидші музиканти не завжди є найкращими. Мета пісні — не дійти до кінця, а бути присутнім — без причини чи мети, без інтелекту чи раціональности. Просто бути. Чай любить такий простір.
- Чим музика для «Чаю з чаш» відрізняється від музики для «Чаю ґонфу»? Чи є взагалі якась різниця і чому?
У музиці не існує розрізнення за принципом способів заварювання, окрім того, що ми зазвичай надаємо більшого значення церемоніяльности під час Чаю з чаш, а отже, схиляємося більше в бік чаю і віддаляємося від музики. Чай ґонфу иноді має легшу, вільнішу енергетику й тому більше підходить для музичних експериментів. Однак є винятки з обох боків, такі як сесії Чаю з чаш, де основна увага приділяється музиці (коли ми наодинці), та більш медитативні чаювання ґонфу. Усе залежить від нагоди, гостей і, звісна річ, від чаю, який ми подаємо. Тим не менш, цікаво досліджувати, як певна музика поєднується з питтям з чаші, де менше уваги приділяється чаю і використовується менше рухів, або з маленької чашки, де основна увага приділяється оцінюванню настою. А що ви самі думаєте про це?
- Я так часто читаю, що чай найкраще п’ється в тиші, проте зазвичай мені некомфортно пити його без музики. Я роблю щось не так?
Аж ніяк, бо всім нам потрібна підтримка час від часу. Проте ми прагнемо розвивати практику, яка не залежить від зовнішніх умов. Якщо задля відчуття спокою нам потрібна тиха кімната з пахощами, чаєм і заспокійливою музикою, то такий спокій не є стійким і тривалим. Водночас треба залишатися чесними із собою і визнавати, що ми перебуваємо на такому етапі життя, коли нам потрібна підтримка для знаходження внутрішнього спокою. Зрештою, ми заспокоюємо зовнішнє, щоби заглибитися всередину, а потім заспокоюємо внутрішнє, щоби можна було сприймати ширше світ. Ми використовуємо всі наявні засоби, як-от чай і музика, щоби створити тихе середовище, яке дозволить нашому розуму розслабитися, а проміжкам поміж думками — розширитися. Так ми посилюємо присутність і усвідомленість. І коли ця мить знову настає, ми знаходимо спокій у центрі свого єства. Чим частіше ми з’єднуємося з цим спокоєм, тим міцнішим стає наш зв’язок. Зрештою, наш Дзен не залежатиме від навколишнього середовища, і для відчуття спокою чи знаходження свого центру нам не знадобляться зовнішні підказки. Спокій дуже близько, лише на відстані подиху. Не переймайтеся, якщо для заспокоєння вам потрібна музика, просто спробуйте також час від часу влаштовувати собі чаювання в тиші. Відчувайте це і зрозумійте, чому, на вашу думку, вам потрібна музика, і що відбувається, коли її стає менше — коли залишаєтеся лише ви та чай. Як часто говорив Будда: «Не дозволяйте лікам ставати вашою хворобою». Після того, як ми переправилися через річку, пліт уже більше не потрібен. Та поки ми на плоті, маємо бути вдячними за його підтримку!
- Чи слід при підборі музики обирати альбом, тривалість якого приблизно відповідає тривалості чаювання?
Чудове запитання! Часто ліпше дозволити альбому дограти до кінця, особливо якщо його обрали саме тому, що він пасує до нагоди або до чаю, який подають. Пошук правильного альбому, який би підходив для нагоди, часто включає в себе його тривалість. Наприклад, нам дуже подобається альбом “Nurture” від Marine Eyes, оскільки він спокійний, врівноважений та відкритий до мирних вібрацій, що підходить майже для всіх церемоній. Його підтримка, наче м’яке плескання океану під причалом, на якому ми сидимо — лише зрідка підносить, роблячи це в потрібні моменти сесії. Його тривалість близько сорока семи хвилин, що ідеально підходить для звичайної церемонії. Пошук альбому, який підходить для нагоди, може включати не лише атмосферу, яку він створює, а й тривалість. Якщо нам потрібна певна тривалість, ми можемо скласти плейлист замість альбому. Якщо нам обов’язково треба скоротити альбом, ми завжди зупиняємося між піснями; або, якщо це неможливо, принаймні додаємо затухання наприкінці, щоби звук повільно стихав. Зупинка музики посеред чаювання може бути різкою.
- Що робити, коли альбом закінчується раніше, ніж завершується чаювання? Чи варто продовжувати церемонію, чи, можливо, зупинитися, щоби обрати инший альбом?
Це ще одне чудове запитання, яке нагадує попереднє. Як уже згадувалося, вибір альбому потрібної тривалости (або створення плейлиста) — це частина процесу. Ми так само чинимо із музикою, як і з чаєм — ми намагаємося не подавати той, з яким не знайомі. Коли гості приходять на вечерю, ми готуємо «наше карі» — страву, яку вміємо готувати добре, щоби гості чудово провели час. Звісно, иноді метою зустрічі є експеримент, або до нас приходять близькі друзі, і ми хочемо спробувати нову страву. Проте щоби спробувати нову страву на вечірці, потрібна більша впевненість у своїх кулінарних здібностях. Здебільшого, коли до нас приходять гості, ми намагаємося подавати чай, з яким добре обізнані — той, який ми вміємо добре готувати та знаємо всі нюанси його заварювання у певний спосіб. Таким чином, ми можемо запропонувати їм чудовий чайний досвід. Можливо хтось із наших гостей питиме чай уперше, принаймні у форматі церемонії. Ми хочемо бути впевненими, що пропонуємо їм найкращу версію чаю, який знаємо. Подібно до аналогії з кулінарією, деякі зустрічі відбуваються з Чадзінами, і їхня мета — спробувати нові сорти чаю або разом досліджувати й навчатися, що є дуже цікавим. Загалом, ми завжди прагнемо проявити найкращу гостинність. Те саме стосується і музики. Ми намагаємося не обирати невідомі альбоми. Иноді ми видаляємо треки, які не резонують з чаєм або чаюванням, яке ми намагаємося створити. Ми радимо знати всі частини альбому, який ви обраєте, а також те, як він підходить до нагоди та чаю, який ви готуєте. Ви можете досягти цього, експериментуючи у своїй щоденній практиці, розвиваючи досвідну мудрість щодо різних ефектів, які може мати альбом. Чи створює він фундаментальний спокій? Чи є це подорож? Чи передає він рух? Чи є він емоційним? Він заспокоює вас чи збуджує? І який вплив він має на різні сорти чаю? Знання цього допоможе у створенні вашого часі, оскільки ви адаптуєте досвід до нагоди, гостей та чаю, що подається того дня.
- Коли найкраще вмикати музику під час чаювання, якщо ви вирішили поставити її? Коли гості сідають, до чи після того, як ви вклоняєтеся їм, чи вже після того, як посуд для чаювання буде вимито й прогріто?
Вибір моменту, коли почати програвати альбом, також є частиною планування часі, що продовжує тему багатьох питань, порушених у цьому випуску. Иноді ми вмикаємо музику ще до приходу гостей. Це особливо приємно, якщо ми складаємо плейлист, а не обираємо один альбом. Тиха музика, яка допомагає людям зануритися в атмосферу церемонії, може бути чудовою. У инших випадках вона може надокучати. Це стосується також часу після завершення церемонії. Усе залежить від конкретної ситуації. Коли ми добре обізнані з альбомом, то можемо знайти способи узгодити темае (手前, shou qian), церемоніальну форму, із музикою. Наприклад, ви можете натиснути «відтворити» й почекати, поки пройде якась атмосфера очищення, а потім, коли через десять секунд з’явиться тонкий ритм, ви вклонитеся і почнете форму. Иншим разом у нас може не бути бажання влаштовувати подібну хореографію, бо вона здається нам надмірною. Иноді найкраще — дозволити темае плинути самостійно, особливо після того, як ми деякий час практикували й виявили, що можемо виконувати церемоніальну форму, не думаючи про кроки, що, звичайно, є кінцевою метою нашої практики. Усе це залежить від нагоди, гостей і чаю. Кожна зустріч — наш єдиний шанс створити момент настільки досконало, що ми хочемо повністю зануритися в нього. Присутність — це лише зараз, а зараз — лише один раз і назавжди: «Одна зустріч, один шанс (一期一會)». Так ми вчимося вшановувати нагоду, і так чай стає способом життя. Музика ніколи не є центральною в нашій практиці. Вона не повинна забирати на себе всю увагу. Вона існує для того, щоб підтримувати зірку, якою завжди є чай. Якби музика була різкою чи загучною, і ми могли не розчути репліки зірки в театрі, це б здавалося дивним. Це також було б ознакою недостатньої підготовки. Усе є частиною сцени, «часі», і тому все повинно гармоніювати, щоби створювати найкращий досвід, який ми можемо запропонувати. Чадзіни — прихильники гостинности, оскільки вона веде до того, що гість і господар стають одним цілим. Вона веде до розуму Дзен.
Українською перекладено спеціяльно для TeaHut.com.ua
