"Лісовий чай із Ґвансі"

Давно хотілося скуштувати Лю Бао сухого зберігання, якому, як дехто каже, листя підлягає на батьківщині у Вуджов. Аж ось трапився добрий примірник 2005 року, що колись експортувався звідти до Малайзії через чайну мануфактуру Джон Ча ( the Wu Zhou Zhong Cha Tea factory). Цей Любао був виготовлений з великого листя диких дерев, у якому навіть присутня якась кількість бруньок. Не схоже, що він проходив вологе буртування “во двей” (wo dui, штучну ферментацію). Швидш за все його обсмажували задля “вбивства зелені”, пропарювали й потім запресовували по великих кошиках. Листя більше нагадує Білий витриманий, хоча й зістарений – тендітне, тонке, не грубе від примусової ферментації. Очевидно, що ця партія зберігалася в гарних умовах чистого й сухого складу в Малайзії.

Спочатку трохи дивні відчуття: “А де ж вологі ноти в сухому листі, де бібліотечна пилюга чи підвальні гриби разом із затхлою (иноді) рибою аромату буртування? Наче щось не те…” І потім робиш перший ковток і зачаровуєшся цією сухістю: вишуканість легких солодкувато-квіткових ноток у перших заварках, що чимось навіть нагадали Стрімчакові вулони з Вуї, і солодкувато-кисленької деревини сонячного осіннього лісу в подальших проливах, що висвіжує порожнину рота. Так, є характерна ознака Лю Бао, але вона геть не нав’язлива, як иноді буває, особливо в неякісних примірниках останніх часів. Оця його свіжа легкість довго тримає — я чесно випив 15 проливів (на світлинах 1-а, 10-а й остання 15-а чашки), хоча чай ще тримався. Гладенька, вишукана текстура настою дарує розслаблення і відпочинок, а разом із тим і чудово зігріває, чим виводить надлишок вологи з організму. Файний чай, особливо для тих, хто не любить иноді важкі ноти вологого зберігання.