Майстерня Ча Дао

Нотатки про дзенський чай.

(Дзентяроку)

Східне місто

склав Дзякуан Сотаку

Зміст:

  1. Заняття чаєм виявляє сутність Шляху дзену
  2. Заняття чайною справою
  3. Дух (сутність) Чаю
  4. Дух (сутність) начиння для Дзенського Чаю
  5. Значення невигадливого (Вабі)
  6. Зміни та варіяції в чайній справі
  7. Значення «цінованого» (Сукі)
  8. Значення «Росяної Землі»
  9. Про «сутність» і «дію»
  10. Сутність «чаю без “гостя” і без “господаря”»

 

10. Сутність «чаю без “гостя” і без “господаря”»

Якщо взяти чайне дійство без «гостя» і без «господаря», що лежать на дні великої таємниці Рікю, то з «Нотаток Намбо»1 випливає: «На дні великої таємниці лежить2 “біла росяна земля”, єдинотакова3, де немає жодних справ і думки спокійні. Цілковито розбиваються та відкидаються води, каміння, трави, дерева, хатинка-соан, усе начиння4. Це — великий Шлях, який чітко передав великий мирянин Рікю. Ви повинні уважно ознайомитися з цим!» Проте це не «чай без “гостя” і без “господаря”». Якби чайне дійство було цілком розбито, Шлях чаю би зруйнувався і повалився на землю. Все це для Чаю не має сенсу.

Якщо ми уважно поглянемо на рядок про розбивання та відкидання, то виявимо, що знак му («без») у ньому знайшов місце. Ця фраза вказує на світські чаювання, які зазвичай проводяться. Далі. Хоча ми можемо спробувати зрозуміти цей рядок як те, що після засвоєння десяти тисяч правил чайного дійства досягають самостійности у спрямовуванні своїх намірів, не бувши зв’язаними мірками, що передав учитель, то й у цьому випадку знак му ще не знайде застосування. Далі. У таких чайних дійствах, які носять назву «чай під час снігу», «чай під час квітіння», «чай під місяцем», «чай на вогнищі з хмизу», «чай у пам’ять за полеглими в бою», «чай при відправлянні на поле бою» та инші — так само немає нічого, що можна іменувати як «чай без “гостя” і без “господаря”». Це5 сприймають як приховане на дні великої таємниці, але причин ховати щось немає. Окрім того, це не дійство, яке вивчають після цілковитого засвоєння всього, що передав учитель.

Загалом кажучи, у «чаю без “гостя” і без “господаря”» немає якогось иншого6 мистецтва, це звичайне дійство дзенського чаю. Якщо в іменування чайного дійства не додали знак му, то це буде світський чай, який цілком потрапляє до категорії забавних жартів. Хоча у відомих маєтках такі чайні дійства й відбуваються, та якщо, наслідуючи вельможне панство, їх проводять незначні люди, у цих людях, зрештою, з’являється зухвальство. Вони руйнують свої тіла та втрачають власні будинки — до того ведуть сходи від цього Шляху. Тому, якщо увійдете до брами дзенського чаю, усіма силами треба дотримуватися його — коли пересуваєшся, стоїш, сидиш чи лежиш, цілковито прагнути здійснити цей задум,— до того, що позабудеш про свої здібності7. Однак це зовсім не означає, що опинишся на дні таємниці. Далі. Оскільки немає нічого, що відкриє та покаже результат долучення до дзенського чаю, залишається лише, увійшовши до «самадгі наслідування»8, чекати на час самовиявлення результату. Усі повинні знати, що в справжньому чаї, який відкриває рівень знання та бачення Будди, найвищу реальність9, суттю є накладання на те, що має образ «гостя» та «господаря», знака му10. У «Нотатках про передавання лампи»1 ми бачимо фразу: «У огнищі немає ані “гостя”, ані “господаря”».

На цьому закінчується нарис про дзенський чай. За наявности подібного бажання прагніть дотримуватися дзенського чаю всіма силами.

 

Footnotes

  1. Із деякими недописками (на яких ми наголосимо) та неточностями цитується фраза з дев’ятого розділу «Таємних переказів» (яп. «Хіцуден»), додатку до канонічних сімох розділів «Нотаток Намбо». ↩ ↩2

  2. У тексті «Таємних переказів»: «Великою таємницею є…» (Т Д, т. 4, с. 349). ↩

  3. Як місце знайдення просвітління «росяна земля» має єдину, однорідну сутність, що відображає якість її субстрату («природи будди»), ↩

  4. У тексті «Таємних переказів»: «Цілком розбиваються та відкидаються гори й води, трави й дерева, хатинка-соан, “гість” і “господар”, усе начиння, правила й мірки» (Т Д, т. 4, с. 349). ↩

  5. Тобто «чай без “гостя” і без “господаря”». ↩

  6. Тобто особливого. ↩

  7. Тобто власні особисті прилюбності, нахили, власну індивідуальність. ↩

  8. Тобто занурившись у транс під час чайного дійства. ↩

  9. Тобто те, що «природа будди» є єдиним безумовним субстратом усього сущого й, відповідно, істинною природою людини, що обіймається шляхом знайдення просвітління (власне, людина і «просвітлюється» до знання й бачення, властивих будді). ↩

  10. Таким чином, у «чаї без “гостя” і без “господаря”» прибирається протиставлення «безумовного» «умовному». «Господар», зазвичай, уособлює «принцип» (яп. рі), деяку одвічну сутність буття, а «гість» — «справу» (яп. дзі), сам процес як деяку реальність, що розгортається. Проте, згідно ученням буддійських шкіл махаяни, опозиція рі — дзі лише на око, зовнішня, і рі іманентний усьому сущому та й, загалом кажучи, не може існувати поза дзі (Закінчений вислів ця доктрина набула в ученні школи Хваянь/Кеґон). Осягнення «єдинотаковости» рі та дзі є одним зі свідоцтв знайдення просвітління, оскільки обіймається справжня природа сущого. Саме тому атрибут му, тобто «без», і характерний для «справжнього чаю», за допомогою якого знаходять просвітління. ↩

Українською перекладено спеціяльно для TeaHut.com.ua

Чайник і чашка