Майстерня Ча Дао

Нотатки про дзенський чай.

(Дзентяроку)

Східне місто

склав Дзякуан Сотаку

Зміст:

  1. Заняття чаєм виявляє сутність Шляху дзену
  2. Заняття чайною справою
  3. Дух (сутність) Чаю
  4. Дух (сутність) начиння для Дзенського Чаю
  5. Значення невигадливого (Вабі)
  6. Зміни та варіяції в чайній справі
  7. Значення «цінованого» (Сукі)
  8. Значення «Росяної Землі»
  9. Про «сутність» і «дію»
  10. Сутність «чаю без “гостя” і без “господаря”»

 

9. Про «сутність» і «дію»

У Шляху Чаю існують поняття «сутність» і «дія»1. У світі, якщо брати за приклад начиння, що використовують у чайному дійстві, «сутність», уважається, символізують баняк, глек із холодною водою та инші предмети начиння, які під час приготування чаю не рухають; «дію», уважається, уособлюють чайна ложка, чайниця та инші предмети начиння, які пересувають під час приготування чаю.

Далі. Поняття «сутність» і «дія» невідлучні одне від одного. Хоча глек із холодною водою і баняк — начиння, що символізує «сутність», вони, коли їх беруть і відносять, стають символами «дії». Хоча чайниця і чайна ложка належать до начиння, яке символізує «дію», вони, коли їх кладуть заради прикрашання2, стають символами «сутности». У такому випадку що буде за користь для Шляху, якщо ми їх3 пов’яжемо з поняттями «сутність» і «дія», одвічне значення яких не в цьому?

Коли розділяють дзен і чай на два поняття, пов’язують їх із «сутністю» та «дією». Крім того, особливе значення тут має нероздільність цих категорій. Споконвіку в приготування чаю привносилася сутність дзену, і так як смак дзену той самий, що і смак чаю, то вони — одне й два, два й одне. Єдина свідомість, непорушність, зверхність «порожнечі» й спокою4 — «сутність». Рухи рук і тулуба, поводження себе, коли сидиш чи стоїш,— «дія».

У коментарі Джу5до «Серединного й незмінного»6 мовиться: «Хоча “сутність” і “дія” розрізняються рухом і спокоєм і спочатку належним чином запроваджується “сутність”, а потім відбувається “дія”, насправді цих двох справ не існує7». У тлумаченні десятьох пар «тимчасового» та «істинного» до Сутри про Квітку Дгарми8 ведеться: «Щодо “сутности” й “дії”, то йти шляхом просвітління і відкрити в собі джерело витвору Будди9 — це “сутність” і це “справжнє”, з цього витвору Будди віддати тим самим безлічі народжених — це “дія” і це — “тимчасове”. Якщо зробити порівняння, то “сутність” подібна до великої землі, а “дія” — виходженню з “сутности” та поверненню в неї. Тимчасове має доброчесність повернення до “справжнього”».

Отаке значення «сутности» й «дії». Це вчення, що визначає сутність проведення чайного дійства й призводить нас до здобуття свідомости Будди.

 

Footnotes

  1. Поняття «сутність» (кит. ті) та «дія» (кит. юн) доволі часто використовувалися китайськими буддійськими філософами під час аналізу структури буття. «Сутність» — деяка докорінна, вічна, незмінна сутність речі (яку, зрештою, можна ототожнити з «природою будди» — єдиним безумовним субстратом усього сущого). «Дія» — вияв «сутности», що може визначатися в найрізноманітніших формах (вигляді речі, її змінах і под.). Слід зазначити, що для близькобуддійської літератури не було характерно якесь суворе дотримування значень цих понять, що можна сказати й про «Нотатки про дзенский чай». ↩

  2. Мовиться про випадки, коли чайницю або чайную ложку, що чимось дорогі господарю, який влаштовує чайну церемонію, виставляють на огляд «гостей» у нішу-токонома. ↩

  3. Тобто перелічені предмети чайного начиння. ↩

  4. Важливіші характеристики «природи будди», що є однорідною (у цьому випадку ця якість визначається словами «єдина свідомість»), сталою, незмінною (тобто характеризується «непорушністю та спокоєм»), позбавленою будь-яких атрибутів («порожньою»). ↩

  5. Джу Сі (1130-1200) — один із найзначніших китайських філософів і головних представників неоконфуціанства. ↩

  6. Кит. «Джон-юн». Один із трактатів, що входять до конфуціанського Чотирикнижжя. Авторство його приписується учню Конфуція - Дзи Сі. ↩

  7. Тобто відсутність відмінности між «сутністю» та «дією». ↩

  8. Незрозуміло, про який коментар згадує автор «Нотаток». Десять пар «тимчасового» й «істинного» — перелік двадцяти філософських і догматичних понять, десять із яких протиставлені иншим десяти як безумовно істинні умовно істинним (принцип — справа, причина — наслідок, учення — діяння згідно вченню, загальне — окреме тощо). ↩

  9. Тобто розкрити в собі «природу будди», просвітлитися. ↩

Українською перекладено спеціяльно для TeaHut.com.ua

Чайник і чашка