Майстерня Ча Дао

Нотатки про дзенський чай.

(Дзентяроку)

Східне місто

склав Дзякуан Сотаку

Зміст:

  1. Заняття чаєм виявляє сутність Шляху дзену
  2. Заняття чайною справою
  3. Дух (сутність) Чаю
  4. Дух (сутність) начиння для Дзенського Чаю
  5. Значення невигадливого (Вабі)
  6. Зміни та варіяції в чайній справі
  7. Значення «цінованого» (Сукі)
  8. Значення «Росяної Землі»
  9. Про «сутність» і «дію»
  10. Сутність «чаю без “гостя” і без “господаря”»

 

7. Значення «цінованого» (Сукі)

Учені люди широко використовують у мирському житті знак ко1 або ж доходять до того, що, назвавши начиння улюбленим, грають з ним як із іграшкою. Проте здавна цей знак означає впадання в прихильність, любов до речей, і це значення є негативним. Належить використовувати знаки су-кі2. У розділі «Основне про “Росяну Землю”» «Нотаток Намбо»3 сказано: «Говорять — “улюблене (су-кі) начиння”, та якщо помислити про його4 одвічне значення, то, хоча слово су-кі вимовляється однаково зі словом сукі, його значення буде сильно відрізнятися від сукі». У коментарі до фрази «Лі Ґван5 подумав про мінливості долі»6 з життєпису Лі Ґвана в «Історичних нотатках»7 Фуцянь8 каже: «Лі Ґван вершив справи, та його доля не була сповнена гармонії». Далі. З життєпису Лі Ґвана в «Історії Ранньої Хань»9 випливає те саме. У коментарі Шіґу10 мовиться: «Між подіями, які спіткали його в житті, не було гармонії». Загалом кажучи, кі в слові су-кі означає «залишок», «шматочок» і вказує на неповність, недосконалість речі. І це якраз передає одвічну сутність чайного дійства. Як людина, чайний майстер не перебуває в гармонії зі світом, не дотримується мирського11, не любить нічого упорядкованого і зазнає радости, маючи бажання, що не погоджуються із загальноприйнятими. Це дивакувата людина12, і її називають «людина су-кі»13. Щодо житла чайного майстра, то соснові підпорні стовпи та бамбукові сволоки використовуються такими, якими є — зігнутими, прямими, чотирикутної форми, круглими. Вони можуть бути вгорі й унизу, із лівого боку й із правого. А щодо чайного начиння, то воно може бути й новим, і старим, і легким, і важким, і високим, і низьким, і широким, і вузьким, та в будь-якому випадку не повинно надолужувати те, чого бракує, і зшивати те, що розірвано14. Це називають дивними чайними речами, чайним начинням су-кі. Його використання створює найкращу поєднуваність предметів начиння. Його «дивність» не може затьмарити його негармонійности. Проте «дивність» і «гармонійність» — одне й те саме. «Дивне» і є гармонійне, гармонійне і є «дивне». Якщо казати про безкінечність цього кола, стомиться язик. Знак ко означає любов до модних речей, любов до якихось справ, що нескінченно відрізняється від сутности «росяної землі» та хатинки-соан: він означає любов до мирського, любов до всіх речей. Сумно, що коли зазнають любов до чайного начиння, думають, що це має відношення до чайного дійства! Два знаки су-кі були поховані в мирському праху більше ста років тому.

Таким чином, любов до начиння, що подобається, не відповідає одвічному значенню чаю. Ми повинні оберігати сутність знаків су-кі, яка не відповідає розумінню їх значення десятками тисяч мирян. Ці люди прихильні тільки до знаку ко. Починаючи з чайної кімнати й закінчуючи виглядом саду та формою предметів начиння, до всього обов’язково прикладають одну мірку — ко15. Зокрема, у домах, у яких чайна справа передається в спадщину, починаючи з їхніх праотців і понині протягом декількох поколінь у кожної людини обов’язково є річ, яку вона наділяє любов’ю. Коли сперечаються про одну-дві частини суна й визначають довжину та ширину речі, називають її улюбленою річчю свого дому. Це — улюблена річ Рікю, та — Сотана тощо. Вони вигадали багато нових фасонів, і неможливо порахувати кількість речей, виготовлених у цих домах. До того ж, якщо предмет начиння не їх звичайний, його не використовують, однією річчю не замінюють иншу. Крім того, у надмірній любові до справи такі майстри створюють безліч прикрас, непотрібних для застосування в чаюванні: роблять скити зі снігу, споруджують ретельно виміряні — до однієї-двох частин суна — полички, що розмальовані піщинками тощо. У всіх цих випадках змагаються в показі пишноти й прихильности до моди, та зрештою все коріниться в знаку ко.

Далі. У розділі «Основне про чайне приладдя»16 ведеться: «Тільки око чайного майстра бачить, що належить використовувати в чайному дійстві, а що не належить. Татібаная Соґен17 якось сказав, звертаючись до Коборі Енсю: “Люди у світі кажуть, що навіть Рікю не може зрівнятися з Коборі Енсю в тому, щоби бачити цінність речі”. Якщо поглянути на ці слова, то вони визначають бачення речі». Якщо людина не бачить і не розуміється на тому, то вона не є чайним майстром. Цей текст наче показує вам — навчайтеся бачити цінність речі! Він багато в чому протиречить викладеному раніше значенню су-кі.

Су-кі, як випливає з життєпису Лі Ґвана, означає перш за все уривчастість речі, невиповненість, тому су-кі є тим самим, що й невигадливе — вабі, про яке вже велося вище, і означає знаходити радість у чистій бідності, перекривати в собі бажання і дотримуватися буддійськіх заповітів. Людські почуття такі, що як одержиш щось одне, забажаєш десять, якщо отримаєш десять, забажаєш сто, і не буде кінця тому, що бажаєш. Через те тягнені бажаннями, ми не позбавлені від небезпек, коли перед нами буває щось, що приносить зиск. Ми прямуємо сюди, біжимо туди, забуваємо про своє життя, мучаємо власне тіло, надто перевантажуємо себе й отак доходимо кінця. Бажання слабшають, коли ми знаходимося вже на ліжку хворого, і життєва енергія день за днем згасає. Тому, коли ми розважно розмірковуємо про минулі справи, то бачимо, що п’ятдесят-шістдесят років нашого існування, аж до сього дня, схожі загалом на єдине сновиддя — ми нічого не досягли! І тоді вперше в нас виникає каяття, що змушує скреготати зубами, та шляху назад нема. Значення су-кі в тому, що воно заздалегідь остерігає нас від цього. Якщо бажання до отримання зиску ненаситне, то на віддяку ми отримаємо погані плоди й будемо мільйони кальп18 обертатися серед життів і смертей19. І коли ж, у такому випадку, відродимося у вищій країні Будди? Та якщо, дотримуючись заповіту су-кі, цілком присвячуючи себе дзенському чаю, віднайдемо свою справжню природу й досягнемо стану не-народження і не-зникання20, чому ж повинно з’явитися в нас перед нашою смертю каяття та жаль за ті бажання?

 

Footnotes

  1. Цим китайським ієрогліфом (ко — власне, японізоване читання китайського хао) записуються японські слова кономі, сукі — «улюблений», «гарний», «той, що подобається», «цінований». У текстах, які належать до «чайної» літератури, слово сукі записується двома ієрогліфами, що в цьому випадку використовуються як фонетичні знаки, тобто значення ієрогліфів (перший, су — «число», «доля»; другий, кі — «дивний», «новий») не пов’язано зі значенням слова сукі. Коли мовиться про чайне дійство, сукі означає прилюбність до якогось різновиду чайного начиння або ж конкретного предмету (чайної чашки, чайниці, чаші і под.), зазвичай, красивого та досконалого за формою. Автор «Нотаток» наводить відмінність між сукі, що записується одним ієрогліфом і двома ієрогліфами, та дає відмінне від традиційного тлумачення цього поняття, про що й ведеться в цьому розділі. ↩

  2. Слово сукі, записане двома знаками, ми будемо далі транслітерувати у вигляді су-кі, а записане одним ієрогліфом — у написанні разом — сукі. ↩

  3. Автор «Нотаток» наводить широку (правда, із деякими пропусками) цитату з розділу «Основне про хатинку-соан», який входить у додаткову неканонічну частину «Намбороку», і помилково вказує на розділ «Основне про “Росяну Землю”», що також входить до додаткової частини славнозвісного «чайного» трактату. ↩

  4. Тобто про су-кі. ↩

  5. Давньокитайський воєначальник, що жив за часів правління династії Рання Хань. ↩

  6. Поєднання двох ієрогліфів су-кі означає також «мінливості долі» (у цьому випадку таке значення цього слова безпосередньо випливає із суми значень знаків су та кі). Автор «Нотаток» цитує фразу з «Історичних нотаток» недостеменно. Насправді: «Лі Ґван, постарішавши, зазнав мінливости долі». ↩

  7. Кит. «Шидзи». Твір щонайзначнішого давньокитайського історика Сима Цяня (145-90 роки. до н. е.). ↩

  8. Середньовічний тлумач «Історичних нотаток». ↩

  9. Кит. «Цянь Хань шу». Твір видатного давньокитайського історика Бань Ґу (32-92 роки.). ↩

  10. Мовиться про Янь Шіґу, середньовічного тлумача давніх текстів. ↩

  11. Під «мирським» у цьому випадку розуміють володіння красивим чайним начинням китайського виробництва, вишуканими меблями (наприклад, підставками-дайсу), коштовними картинами та сувоями з каліграфічними написами, які належать пензлю відомих китайських майстрів тощо. ↩

  12. Словом «дивність» ми передаємо значення японського слова іккі, що складається з двох знаків — іті («один», «єдиний», «тільки») та кі (див. про нього приміт. 1 до цього розділу). ↩

  13. Яп. сукімоно, тобто людиною, яка знає сутність су-кі — «цінованого» (у значенні, указаному в попередньому реченні цитованого автором «Нотаток» уривка з «Намбороку»). ↩

  14. Тобто підлягати правилам гармонії, мати вигляд, що в суспільній свідомості розцінюється як досконалий. ↩

  15. Иншими словами, ставлення таких людей до чайної кімнати, начиння тощо визначається за одним критерієм — подобається чи не подобається. ↩

  16. Розділ із додаткової частини «Нотаток Намбо». ↩

  17. Чайний майстер. Учень Коборі Енсю ↩

  18. Надзвичайно довгий відрізок часу, що являє цикл розвитку буддійського Всесвіту. Розрізняють малу, середню і велику кальпи. Їхня тривалість визначається по-різному. Одна з поширених версій: “мала” кальпа — період, який потрібен на відбирання від макових зернин площини близько двадцяти квадратних кілометрів, до того ж одну зернину забирають раз на три роки; “середня” кальпа — коли макове зерня треба вибрати з площі у двадцять разів, а “велика” — у тридцять разів більшої за ту, що в “малу” кальпу. ↩

  19. Ведеться про обертання в сансаричному колі буття, тобто відродження після смерти в якомусь образі залежно від карми. У буддизмі перебування в колі перенароджень незалежно від того, чи перенароджується людина в «тілі» царя або навіть божества, розцінювалося як неналежне буття. ↩

  20. Стан, у якому буддист осягає, що його справжньою сутністю є «природа будди», яка одвічна (тобто не народжується і не щезає). ↩

Українською перекладено спеціяльно для TeaHut.com.ua

Чайник і чашка