Нотатки про дзенський чай.

(Дзентяроку)

Східне місто

склав Дзякуан Сотаку

Зміст:

3. Дух (сутність) Чаю

Дух чаю — це дух дзену. Тому якщо відкинути дух дзену, то поза ним не буде й духу чаю. Якщо не знаєш смаку дзену, то не пізнаєш і смаку чаю. Про те, що у світі вважається духом чаю, можна сказати як про проявлення певної схильности. Визнавши цю проявлену схильність за справжній дух дзенського чаю, деякі люди скидаються на тих, хто досяг просвітління. Вони, породивши в собі безмежну самозадоволеність, наосліп лихомовлять инших людей і кажуть, що ніхто з чайних майстрів у світі не знає духа чаю. Або ж говорять: «Дух чаю не може бути висловлений, йому не можна навчити через форми. Сприймайте його через осягнення самих себе!» У тих, хто гадає, що це особливе передавання істини поза Вченням¹, виникають хибні думки, що лише вони просвітлілися. Це все результат дії схильности. А якщо це так, то коли створиш межу між схильністю, що проявлена ними, та схильністю инших людей, межу між иншими й собою, ці люди, які зовсім не знають духу чаю, роблять сміх та кепкують з инших, хоча кожна людина має свою схильність, і в усіх людей вони різні. Ганити одне одного за те, що в кожного різні схильності, є засадою розбрату. Самозадоволеність усе більшає, і, зрештою, для всіх стає цікавим світський чай, до якого спрямовують погані схильності². Це виникає внаслідок хибних думок, що з’явилися в людей. Якщо хтось буде міркувати, що це справжній дзенський чай, той стане в тисячу, десять тисяч разів віддаленіше від істини.

«Схильність» означає «напрямок і досягнення». Це також є тим, що залежно від їхніх добрих чи поганих діянь спрямовує тих, хто має почуття³, у місця їхнього народження⁴. Заглиблювання та блукання в шістьох схильностях⁵ називають, зрештою, блуканням тут⁶. Тому в Дгармі Будди зворушення думок вважається першим⁷ руйнівником заповідей, а незворушення думок є сутністю дг’яни. Відповідно, у дзенському чаї надто небажаним є проведення десятьох тисяч справ⁸ під час запровадження схильности до чаю. Якщо чайною справою займаються, прийнявши за її головний дух зворушення думок, то одвічні дзенські здібності⁹ прийдуть до безладу. Загалом кажучи, «схильність» означає зворушення думок у прихильних до речей і є дією розуму. Якщо думки зворушуються невигадливим (вабі), народжується думка про існування розкоші. Якщо думки зворушуються чайним начинням, народжується думка про виміри. Якщо думки зворушуються схильністю до оцінювання, народжується перевага одних речей над иншими. Якщо думки зворушуються природністю, народжується дух творчости¹⁰. Якщо повнею — народжується думка про неповність. Якщо думки зворушуються Шляхом дзену, народжується хибна Дгарма. Подібне зворушення думки обумовлюється поганими схильностями. Вони здебільшого зводяться до любови й до схильности до чотирьох безладів, що стосуються розуміння сталости, радости, власного «я» та чистоти¹¹.

У сутрах пояснюється, що людське життя існує в момент вдиху. Якщо це так, то життя закінчується щомиті. А відносно тіла, то коли мислять, що непостійне є постійним, збирають рідкісне й коштовне начиння і зберігають його. Коли прив’язуються думками до некорисних скарбів, то перебувають життя. Далі, щодо думок, то, коли думають про нерадісне як про радість, витрачають надмірні кошти на облаштування чайних кімнат і садів. Коли знаються на добрих і поганих почастунках і виказують клопіт щодо ритуалу зустрічання «гостя», то роблять це найвищою радістю. Далі. Дгарма стверджує відсутність «я», та люди пишаються своїми схильностями, яких вони набули самі, і приймають все, зроблене ними, за «це»¹², дивляться зверхньо на инших і, затвердивши власне «я», застрягають у обмежених переконаннях.

Або ж, засвоївши хибне переконання, що все нечисте є чистим, мають схильність до всього нещиросердного¹³ та здійснюють нещиросердні діяння. Коли гадають, що здійснюють щиросердне, то називають брудними найчистіші думки. Щодо чайної справи, якою всі захоплюються у світі, то вона дійсно є поганою схильністю до чотирьох безладів. У поясненнях до “Сутри про Квітку Дгарми” ведеться: «Нерозумні та недоумкуваті тішаться розпусті й постійно отримують через це мучення»¹⁴.

Уся безліч народжених знаходиться під тяжким шаром бруду, почуття¹⁵ живих істот глибокі, і живі істоти одвічно блукають у тілесному бруді. Коли радіють некорисному, вони отримують різноманітні страждання і обертаються в трьох світах на шістьох шляхах¹⁶. Через те що живі істоти народжуються в усіляких місцях¹⁷, то коли мовлять про те, що вони народжуються в безлічі місць, їх називають безліччю народжених. Якщо замислитися про те, як уникнути страждань, яких зазнає безліч народжених, то необхідно, рішуче пробудивши в собі віру та увійшовши до врат дзенського чаю, здійснити задум осягнути Шлях і прийти до звільнення, адже все, що роблять звичайні люди¹⁸ — добре воно чи погане — зрештою виявляється поганим. Усе, що відбувається уві сні — відбувалося воно чи ні — також не існує. Хибні погляди живих істот під час блукань по «світах» — правильні ці погляди чи хибні¹⁹ — урешті-решт неправильні. Якщо це так, то, хоча, захопившись мирськими схильностями, і назвеш їх справді гарними, чи буде цього достатньо для віри? Якщо ж бавити час у безкорисних розвагах, марнувати світло й темряву²⁰ — це означає повернутися спиною до Будди й великих мудреців і скоїти злочин проти Шляху чаю. Коли цінуєш час і використовуєш щомиті без лінощів цінність дзенського чаю, мусиш іти дивовижним (спасенним) Шляхом. Саме це важливо!

Українською перекладено спеціяльно для TeaHut.com.ua