Майстерня Ча Дао

Нотатки про дзенський чай.

(Дзентяроку)

Східне місто

склав Дзякуан Сотаку

Зміст:

  1. Заняття чаєм виявляє сутність Шляху дзену
  2. Заняття чайною справою
  3. Дух (сутність) Чаю
  4. Дух (сутність) начиння для Дзенського Чаю
  5. Значення невигадливого (Вабі)
  6. Зміни та варіяції в чайній справі
  7. Значення «цінованого» (Сукі)
  8. Значення «Росяної Землі»
  9. Про «сутність» і «дію»
  10. Сутність «чаю без “гостя” і без “господаря”»

 

4. Дух (сутність) начиння для дзенського чаю

Начиння для дзенського чаю — це не красиве начиння, не рідкісне начиння, не коштовне начиння, не старовинне начиння. Начинням вважають цілковито порожню найчистішу єдину думку1. У прийнятті чистоти єдиної думки та єдиної думки в якості начиння і полягає сутність чаю, у якому визначаються якості дзену. А якщо це так, то чайне начиння, ціноване у світі, коли називають його знаними речами, мейбуцу, не гідне того, щоби його вшановували. І що ж! Люди у світі купують начиння, яке не варте того, щоби випити з його допомогою навіть одну-єдину чашку чаю, та, приховуючи його в глибині своїх сховищ, вважають його за скарб. У цьому немає жодної користи для Шляху. Маленькі люди — звідники, які накличуть лихо на тих, хто має багатства. У Лаодзи мовиться: «Якщо не шанувати скарби, які важко здобувати, нарід не вдасться до злодійства»2. Загалом, не треба міркувати про якість предметів начиння. Треба шукати у власних думках найчистіше начиння в його справжньому вигляді, відхиливши хибне переконання про те, що добре та погане — це різне.

Отже, начиння єдиної думки — це не річ, яку виготовила людина, випалену чи відлиту. Оскільки це начиння Природи, Неба й Землі, то воно таке ж, як інь і ян, сонце, місяць, рядки лісу десяти тисяч явищ3, сто світів і тисяча «так є»4, містить у собі Принцип-рі, є думкою Будди5, порожньою — тою, що володіє Духом, але не має смаку6, і рівною за світлом сонцю й місяцю. Ми ж накликаємо на себе хмару помилкових думок і пристрастей, затуляємо їми світло справжньої таковости7, замастившись п’ятьма забрудненнями8, самовільно народжуємо в собі чуттєві бажання, випускаємо три отрути — зажерливість, гнів, недоумство9, перетворюємо чистоту єдиної думки в дещо протилежне й отримуємо начиння трьох отрут. Таким чином, безліч народжених у світі, починаючи з порожньої кальпи10, забруднюється п’ятьма помутніннями11. Не усвідомлюючи поганість власного начиння, поринули в незнання12, тому те добре, яким пишаються, не є по-справжньому добрим.

У Лаодзи також мовиться: «У Піднебесній усі знають, що красиве є красою, але це лише потворне13. Знають, що добре є добром, але це лише недобре»14. Якщо зробити порівняння, то це схоже на те, як людина, яка звикла до якихось пахощів, не виокремить15 їх, навіть якщо їй запалити ті пахощі16. А оскільки все, що робиться у світі, є результатом поганих схильностей, тільки вправно використовуючи дзенський чай можна відкинути брудне начиння і наповнити одвіку найчистіше начиння замість попереднього.

У “Сутрі про Квітку Дгарми” ведеться: «Сила — це мати змогу набути (отримати) добре начиння»17. Тому, якщо дотримуватися Шляху через докладання зусиль (намагання), то й ті, хто має низьке коріння18, набудуть (отримають) добре начиння. Навіть якщо вони не здатні до вдосконалення, то, коли увійдуть до врат дзенського чаю, зрештою отримають добре начиння.

У «Промовах дому»19 є такі слова: «Іти разом із чудовою людиною схоже на те, як іти в тумані: хоч одяг і не змочується дощем, із часом він набирається вологи. Іти разом із тим, хто не має розуму, схоже на знаходження в нужнику: хоча одяг і не брудниться, та з часом від нього починає відчуватися запах. Іти разом із поганою людиною подібно до того, як іти серед мечей: хоча вони й не завдають тобі поранень, але з часом починаєш відчувати неспокій і страх». Навіть тимчасово не можна ставати на поганий шлях. Причина обов’язково призводить до плоду20: через погане прямують в погане місце, а якщо вподобають добре, то прямують в добре місце.

Якщо через дотримання цього принципу пробудиш у собі сміливі думки й усім серцем цілковито зазнаєш сутність дзенського чаю, уникнеш у цьому світі царської в’язниці. Жодних сумнівів, після смерти перед тобою буде закрита брама на три шляхи21, і, коли злинеш у небеса, досягнеш Шляху22. Здійснення цього є знайденням дорогоцінного, досконалого начиння (посудини) єдности Неба й Землі23, що сяє чистотою. Це називається начинням дзенського чаю. І яку ж цінність тоді мають старовинні чайні чашки, рідкісне начиння, небачені коштовності?

 

Footnotes

  1. Яп. енкьо-дзьодзьо-но іссін. Досконалу (досл., «круглу») порожність думки належить розуміти в дзенському значенні — як цілковиту відсутність будь-яких помилкових думок. ↩

  2. Фраза з розділу 3 трактату «Дао де дзин». Див. антологію «Древне китайская философия», т.1, М., 1972, с. 115-116. ↩

  3. Яп. сінра-бансьо. Уся природа, усе живе на землі. ↩

  4. Яп. хяккай-сенньо. Поняття догматики японської школи Тендай, яка мала величезний авторитет серед буддійської громади Японії. Згідно вчення Тендай, існує десять «світів»-станів (яп. дзіккай), у яких перебувають живі істоти: уже знайомі нам шість «світів», а також «світи» тих, хто «слухає голос» (стан, у якому знаходиться людина, слухаючи голос навчителя, який проповідує буддійське вчення), тих, хто «самостійно йде до просвітління» (стан, у якому знаходиться людина, яка прагне знайти просвітління без допомоги напутника), «світ» бодгісатви і, нарешті, «світ» будди. Будь-який із цих «світів» містить у собі решту дев’ять (цим положенням обґрунтовується наявність «“світу” будди», тобто «природи будди», у всьому сущому). Таким чином, за підрахунками теоретиків школи Тендай, загальна кількість окремих «світів» за конкретного часового перетину — сто. «Світ» має десять обов’язкових умов існування, параметрів (яп. дзюньодзе — «десять так є»): форма, суття, тіло, сила, дія, внутрішня причина, зовнішня причина, прихований результат, видимий результат, найзагальніші умови існування. До складу ста «світів» входить, відповідно, тисяча «так є». ↩

  5. Яп. буссін. Поняття, тотожнє із «сутністю Будди». ↩

  6. Тобто «думка Будди» вільна від якихось помилок і «нечистих присмаків», а, з иншого боку, спасенна (та, «що має дух»). ↩

  7. Яп. сінньо. Справжня, безумовна та безвідносна реальність, яка ототожнюється з «Тілом Дгарми Будди», «думкою Будди», «природою Будди», тобто абсолютом. ↩

  8. Яп. ґодзін. «Забруднення», які отримує із зовнішнього світу жива істота через п’ять органів чуття: очі, вуха, ніс, язик та орган дотику (тому й кажуть про п’ять «забруднень»). ↩

  9. Яп. сандоку. Три основних джерела страждань, яких зазнає жива істота, і на яких наголошував один із найбільших буддійських філософів Нагарджуна у своєму трактаті «Махапраджня-параміта-шастра». «Три отрути» вважаються також причинами появлення трьох лих у суспільстві: зажерливість призводить до голоду, гнів — до війн, а недоумство — до помору. ↩

  10. Останя з чотирьох «кальп», що складають цикл існування світу. Перша «кальпа» — період становлення, друга — період буття в належному стані, третя — період занепаду. Четверта, «порожня кальпа» — час між завершенням занепаду світу та початком нового циклу, тобто періодом становлення. Тривалість «порожньої кальпи» становить двадцять «середніх кальп». ↩

  11. Яп. ґодзьоку. «Помутніння» (иноді їх називають «нечистотами»), які характеризують неналежний стан світу та істот, що в ньому живуть. Це: (1) «помутніння століття», яке позначається виникненням війн, масового голоду тощо; (2) «помутніння бажань», яке характеризується пануванням зажерливости, гніву, недоумства та сумнівів; (3) «помутніння стану живих істот» — фізичний і духовний занепад людей; (4) «помутніння думки», що визначається покрученими вказівниками, хибними поглядами на життя тощо; (5) «помутніння життя», яке позначається скороченням тривалости життя живих істот. Джиї у своєму творі «Фрази Сутри про Квітку Лотоса Дивовижної Дгарми» (кит. «Мяофа ляньхуа цзин веньцзюй») (587 г.) підкреслював, що найнегативніші наслідки мають «помутніння» думок і бажань, оскільки ці «помутніння» найістотнішим чином порушують належне буття людини. ↩

  12. Яп. мумьо. Незнання фундаментальної істини про сутність буття — Будду в Тілі Дгарми, як про єдину безумовну реальність. ↩

  13. Досл. «погане», «зле». ↩

  14. Фраза з розділу 4 трактату «Дао де дзин». Існує декілька трактувань цього вислову Лаодзи. Ян Хін-шун переклав її наступним чином: «Коли всі в Піднебесній дізнаються, що прекрасне є прекрасним, з’являється і потворне. Коли всі дізнаються, що добре є добрим, виникає і зле» (Древнекитайская философская мысль, т. 1, с. 115). Наш варіант базується на інтерпретації вказанної форми Сібаяма Матайосі, тлумача «Нотаток про Дзенський Чай» у «Цілковитому зібранні класичних творів про Шлях чаю» (Т Д, т. 10, с. 292), тим більше що це тлумачення узгоджується з розумінням сенсу висловлювання Лаодзи самим автором «Нотаток». ↩

  15. Досл. «не почує». ↩

  16. Сенс пояснення Дзякуаном висловлювання Лаодзи полягає в тому, що, коли засвоїли певні цінності, люди звикають до них і не замислюються про їхню справжність. ↩

  17. Це не фраза з Лотосової Сутри, а неточна цитата з твору «Вступні зауваження до Сутри про Квітку Дгарми» (кит. «Фахвадзин жусу») китайського ченця Даовея, який жив у період панування династії Сон (960-1279). Відповідний вислів із «Зауважень»: «Якщо люди й боги зможуть нести в собі добрі здібності та отримають радість, то це сила людей і богів» (цит. за Т Д, т. 10, с. 295, приміт. 17). У цьому випадку автор «Нотаток» обіграЄ значення ієрогліфа «здібність» (японське прочитання кі), який можна зрозуміти і як «посудину», тобто «начиння». Иншими словами, фразу Дзякуана в «Нотатках» можна перекласти як «Сила — це здатність набувати гарні здібності». ↩

  18. Яп. ґекон. Малі, слабкі здібності й сили живої істоти. ↩

  19. Кит. «Дзя юй». Ведеться про твір невідомого автора «Промови мудреців із дому Конфуція» (кит. «Кундзи дзя юй») у десяти сувоях (дзюанях), що являють собою збірку висловлювань Конфуція та його учнів (тобто мудреців з його «дому» — школи). Цитата, яку наводить Дзякуан, неточна. ↩

  20. Тобто наслідку. ↩

  21. Яп. сандзу. Шляхи, ідучи якими, жива істота зазнає мучень: (1) вогнем, (2) мечем, (3) закривавленням. Ці «шляхи» ототожнюються з першими трьома з чотирьох поганих «світів»-станів. Див. також у цьому виданні приміт. 5 до розділу «Дух (сутність) чаю» в « Нотатках про дзенський чай». ↩

  22. Тобто станеш на Шлях просвітління. ↩

  23. Мовиться про «справжню таковість», що є загальним субстратом усіх речей і явищ і, відповідно, на цьому рівні якісь відмінності між небом і землею (тобто двома головними постатями світобудови) відсутні. ↩

Українською перекладено спеціяльно для TeaHut.com.ua

Чайник і чашка